-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Гудзовський Марк Сергійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 21:32, 9 жовтня 2023

Гудзовський Марк Сергійович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Ма́рк Сергі́йович Гудзо́вський (  — Шаблон:ДС) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1997 року в місті Дніпропетровськ. Захоплювався бодибілдингом, комп'ютерними технологіями, футболом. По закінченні школи навчався на економічному факультеті УДХТУ — за спеціальністю «фінанси»; коли виповнилося 18 років, пішов добровольцем на фронт.

Приєднався до полку «Азов» у серпні 2015 року; спочатку потрапив у вартову чоту (яка згодом стала 4-ю ротою), згодом перевівся. Старший солдат, радіотелефоніст 1-го відділення 3-го взводу 3-ї роти батальйону особливого призначення «Азов». Згодом поновився в університеті — перейшов на заочну форму навчання. 2018 року побував у відпустці.

У ніч на 9 березня 2018 року брав участь в бою біля Водяного, в якому загинув Юрій Луговський. Після смерті «Баррета» Марк продовжив бій. 10 березня близько 1:00, під час виконання бойового завдання поблизу села Водяне (Волноваський район) зазнав важкого поранення, несумісного з життям — куля снайпера влучила у лоб і вийшла через потилицю, завдавши розтрощення головного мозку 3-го ступеня. Переніс операцію у 61-му військово-мобільному шпиталі (Маріуполь), гелікоптером був доправлений до Дніпра. Лікарі казали, що шансів вижити майже немає; Марк прожив ще кілька днів, помер 14 березня 2018 року у реанімаційному відділенні політравми лікарні ім. Мечникова, не виходячи з коми.

16 березня 2018-го похований на Краснопільському кладовищі.

Без Марка лишились батьки та дві сестри.

Нагороди та вшанування

  • указом Президента України № 189/2018 від 27 червня 2018 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня[1]

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ