-
Дорошенко Олег Вікторович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 23:32, 9 жовтня 2023
| Дорошенко Олег Вікторович | |
|---|---|
 Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Оле́г Ві́кторович Дороше́нко ( — Шаблон:ДС) — молодший сержант Збройних сил України. Учасник російсько-української війни.
Життєпис
За станом здоров'я міг не йти на фронт — хворів, переніс операції. Коли ж прийшла повістка, не відмовився. Мобілізований 18 березня 2015 року; начальник радіостанції інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення, 28-ма окрема механізована бригада. При перебуванні у зоні бойових дій кілька тижнів не виходив на зв'язок — були на виконанні завдання, потрапили під обстріл.
8 червня 2015-го загинув поблизу міста Красногорівка — військовий автомобіль наїхав на протитанкову міну та вибухнув — ГАЗ-53 перевозив набої на позиції українських військ. Тоді ж загинули сержант Олексій Герега, старший солдат Сергій Бедрій, солдати Олексій Бобкін, Сергій Керницький, Олександр Мостіпан, Максим Чорнокнижний.
Після здійснення упізнання Олега поховали 15 серпня 2015-го на Берковецькому кладовищі.
Лишились мама, дружина Сніжана та двоє неповнолітніх дітей 2000 р.н. — Федір й Максим, сестра.
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України 37/2016 від 4 лютого 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].