-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Кобилкін Денис Олександрович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Flavius1
мНемає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 05:03, 10 жовтня 2023

Денис Кобилкін
Кобилкін Денис Олександрович
UA-OF4-LTCOL-GSB-H(2015).png ПідполковникШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Денис Олександрович Кобилкін — підполковник Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис

Денис Кобилкін народився 30 серпня 1982 року. За свої заслуги перед Батьківщиною, офіцер був неодноразово відзначений орденами та пам'ятними знаками — пам'ятний нагрудний знак «30-та Окрема гвардійська механізована Новоград-Волинська Рівенська, орденів Червоного прапора і Суворова бригада», відзнака Міністерства оборони України Медаль «Знак пошани», нагрудний знак «Ветеран війни», як учасник бойових дій[1].

Указом Президента України від 13 квітня 2022 року № 236, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені при захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений Орденом «Богдана Хмельницького» III ступеня[2]. Голова Сумської обласної військової адміністрації Дмитро Живицький передав Орден дружині загиблого.

Підполковник Денис Кобилкін загинув внаслідок артобстрілу 28 травня 2022 року під час бойових подій в Луганській області, через травму, несумісну з життям. Відспівування загиблого відбулося в понеділок 18 липня 2022 року у Свято-Воскресенському кафедральному соборі. Потім Дениса Кобилкіна поховали на Алеї Слави Баранівського кладовища у Сумах[3][4].

Нагороди

  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[5]
  • орден Богдана Хмельницького II ступеня (2023, посмертно) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[6]

Примітки

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub

Шаблон:Учасники РУВ