-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Терещенко Олександр Леонтійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Ehlla
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 05:19, 10 жовтня 2023

Шаблон:Однофамільці

Терещенко Олександр Леонтійович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Олекса́ндр Лео́нтійович Тере́щенко — колишній військовослужбовець Збройних сил України (79 оамбр), захисник Донецького аеропорту, Народний Герой України. У березні 2019 — квітні 2021 року — заступник Міністра у справах ветеранів України.

Життєпис

Працював відеооператором на ICTV[1] та миколаївської телекомпанії «НІС-ТВ», з дружиною виховував дітей. В часі війни зголосився добровольцем.

При обороні Донецького аеропорту 15 жовтня 2014-го потрапив під черговий обстріл терористів, важкопоранений, ушкоджено праве око. У споруду «Очі», в якій перебував Терещенко з іншими чотирма вояками, влетіла граната, яку Олександр схопив руками й намагався викинути. Граната вибухнула в руках, Терещенко повністю втратив праву руку та кисть лівої.

Після лікування заснував і очолював Миколаївську обласну організацію «Асоціація учасників та інвалідів АТО»[2], працював заступником начальника Академії патрульної поліції з соціально-гуманітарних питань у Києві.

13 березня 2019[3] — 14 квітня 2021[4] року — заступник Міністра у справах ветеранів України (6 вересня 2019[5] — 13 травня 2020[6][7] року Міністерство мало назву «у справах ветеранів, тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України»).

Письменницька діяльність

Написав книгу «Життя після 16:30», яку презентував 26 січня 2019 року в Центральній міській бібліотеці імені М. Л. Кропивницького міста Миколаєва. Це документальна повість про перемогу людини над обставинами й над собою. У книжці автор описує період повернення до повноцінного життя після лікування та реабілітації. Олександр Терещенко акцентує увагу не на війні, а саме на внутрішніх проблемах людини, яка звідти повернулася. Повість, написана з гумором і самоіронією, водночас є практичним посібником для всіх, хто опинився в складній життєвій ситуації. Повість вийшла за редакцією миколаївського поета, члена НСПУ Володимира Пучкова у видавництві Ірини Гудим. Ілюстратором видання став миколаївський художник Вадим Пустильник. Книжку видали за підтримки Благодійного фонду «Миколаїв 2000».

Нагороди

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни відзначений:

  • орденом «За мужність» III ступеня (4.12.2014);
  • почесним знаком недержавного ордена «Народний Герой України» в 2014 р. в рамках загальноміської програми м. Миколаїв «Людина року»;
  • званням «Городянин року» в номінації «ЗМІ».

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Бібліоінформація

  1. ↑ Александр Курбатов: «У него обожженное взрывом, покрытое свежезапекшейся кровью лицо. Наверное любая мимика болезненна, но он умудряется выглядеть смущенным…» (facebook.com) Шаблон:Ref-ru
  2. ↑ https://atomk.com.ua/pro-nas/

  3. ↑ https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-priznachennya-tereshchenka-o-l-zastupnikom-ministra-u-spravah-veteraniv-ukrayini

  4. ↑ https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zvilnennya-tereshchenka-o-l-z-posadi-zastupnika-ministra-u-spravah-veteraniv-t140421

  5. ↑ https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-priznachennya-tereshchenka-o-l-

  6. ↑ https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-zvilnennya-tereshchenka-o-l-z-posadi-zastupnika-ministra-u-spravah-veteraniv-timchasovo-okupovanih-teritorij-ta-vnutrishno-peremishchenih-osib-ukrayini-518130520

  7. ↑ https://www.kmu.gov.ua/npas/pro-priznachennya-tereshchenka-o-l-zastupnikom-ministra-u-spravah-veteraniv-ukrayini-520130520

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Терещенко_Олександр_Леонтійович&oldid=27686