-

Сьогодні 26 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Суровікін Сергій Володимирович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
ua>TohaomgBot
м (Згруповано однакові примітки)
Рядок 66: Рядок 66:
11 січня 2023 року [[Путін Володимир Володимирович|Володимир Путін]] зняв Суровікіна з посади командувача Об'єднаного угруповання військ в Україні і призначив на цю посаду начальника Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації - першого заступника міністра оборони Росії генерала армії [[Герасимов Валерій Васильович|Валерія Герасимова]], а Суровікін став його заступником<ref>{{Cite web|title=Шойгу назначил Герасимова командующим силами спецоперации вместо Суровикина|url=https://www.kommersant.ru/doc/5760563|website=Коммерсантъ|date=2023-01-11|accessdate=2023-09-11|language=ru}}</ref><ref>{{Cite web|title=Промена на челу руских снага у Украјини: Герасимов нови командант, Суровикин заменик|url=https://rtv.rs/sr_ci/evropa/gerasimov-novi-komandant-ruskih-snaga-u-ukrajini-surovikin-zamenik_1407452.html|website=ЈМУ Радио-телевизија Војводине|accessdate=2023-09-11|first=Јавна медијска установа ЈМУ Радио-телевизија|last=Војводине}}</ref>.
11 січня 2023 року [[Путін Володимир Володимирович|Володимир Путін]] зняв Суровікіна з посади командувача Об'єднаного угруповання військ в Україні і призначив на цю посаду начальника Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації - першого заступника міністра оборони Росії генерала армії [[Герасимов Валерій Васильович|Валерія Герасимова]], а Суровікін став його заступником<ref>{{Cite web|title=Шойгу назначил Герасимова командующим силами спецоперации вместо Суровикина|url=https://www.kommersant.ru/doc/5760563|website=Коммерсантъ|date=2023-01-11|accessdate=2023-09-11|language=ru}}</ref><ref>{{Cite web|title=Промена на челу руских снага у Украјини: Герасимов нови командант, Суровикин заменик|url=https://rtv.rs/sr_ci/evropa/gerasimov-novi-komandant-ruskih-snaga-u-ukrajini-surovikin-zamenik_1407452.html|website=ЈМУ Радио-телевизија Војводине|accessdate=2023-09-11|first=Јавна медијска установа ЈМУ Радио-телевизија|last=Војводине}}</ref>.


У травні видання [[The Economist]] зазначило, що Суровікін уже кілька останніх років "представляє інтереси" групи [[ПВК «Вагнер»|ПВК "Вагнера"]] в Міноборони Росії.<ref>{{Cite news|title=Why the boss of Wagner Group is feuding with Russia’s military leaders|url=https://www.economist.com/the-economist-explains/2023/05/11/why-the-boss-of-wagner-group-is-feuding-with-russias-military-leaders|work=The Economist|accessdate=2023-09-11|issn=0013-0613}}</ref> Суровікін разом із керівником ПВК [[Пригожин Євген Вікторович|Євреном Пригожиним]] сперечалися з міністром оборони Шойгу і генералом Герасимовим щодо застосовуваних під час війни різних тактик. Аналітики хвалили Суровікіна і Пригожина за деякі успіхи армії РФ на полі бою. Так, Суровікін добре впорався з відведенням практично оточених формувань РФ з-під Херсона<ref>{{Cite news|title=Why the boss of Wagner Group is feuding with Russia’s military leaders|url=https://www.economist.com/the-economist-explains/2023/05/11/why-the-boss-of-wagner-group-is-feuding-with-russias-military-leaders|work=The Economist|accessdate=2023-09-11|issn=0013-0613}}</ref>.
У травні видання [[The Economist]] зазначило, що Суровікін уже кілька останніх років "представляє інтереси" групи [[ПВК «Вагнер»|ПВК "Вагнера"]] в Міноборони Росії.<ref name=":0">{{Cite news|title=Why the boss of Wagner Group is feuding with Russia’s military leaders|url=https://www.economist.com/the-economist-explains/2023/05/11/why-the-boss-of-wagner-group-is-feuding-with-russias-military-leaders|work=The Economist|accessdate=2023-09-11|issn=0013-0613}}</ref> Суровікін разом із керівником ПВК [[Пригожин Євген Вікторович|Євреном Пригожиним]] сперечалися з міністром оборони Шойгу і генералом Герасимовим щодо застосовуваних під час війни різних тактик. Аналітики хвалили Суровікіна і Пригожина за деякі успіхи армії РФ на полі бою. Так, Суровікін добре впорався з відведенням практично оточених формувань РФ з-під Херсона<ref name=":0"/>.


=== Після заколоту ПВК «Вагнер» ===
=== Після заколоту ПВК «Вагнер» ===

Версія за 03:14, 13 жовтня 2023

Сергій Суровікін
Army General shoulder boards Army RF.png Генерал арміїШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Сергій Володимирович Суровікін (нар. 11 жовтня 1966, Новосибірськ, РРФСР, СРСР) — російський воєначальник, головнокомандувач Повітряно-космічними силами Росії[1]. Герой Російської Федерації (2017), генерал армії (2021)[2].

З 8 жовтня 2022 року був командувачем Об'єднаного угрупування військ у вторгненні Росії в Україну[3].

З 11 січня 2023 року — командувач ВКС Росії. Відомий тим, що під час путчу ДКНС він віддав наказ іти на Шаблон:Iw2, насмерть давити демонстрантів бойовими машинами, внаслідок чого загинули три захисники Білого Дому, Герої Росії Дмитро Комар, Ілля Кричевський та Володимир Усов[4].

Біографія

Суровікін народився 11 жовтня 1966 року в Новосибірську.

У 1987 році закінчив із золотою медаллю Омське вище загальновійськове командне училище імені М. В. Фрунзе. Після закінчення училища проходив службу на посаді командира мотострілецького взводу, командира мотострілецької роти у 2-й гвардійській мотострілецькій дивізії[5]. В 1989 відзначився на навчаннях, відігнавши охоплену вогнем і споряджену боєкомплектом БМП від масового скупчення військовослужбовців.

У серпні 1991 року у званні капітана виконував обов'язки командира 1-го мотострілецького батальйону 2-ї гвардійської мотострілецької дивізії. Батальйон у складі 20-ти БМП-1 та одного БРДМ-2 був за наказом ДКНС відправлений для виставлення комендантських постів на Садовому кільці. Під час інциденту в тунелі на Садовому кільці в ніч із 20 на 21 серпня колону було зупинено натовпом, на дорозі було споруджено завали. Суровікін звертався до натовпу з попередженнями, що в БМП знаходяться боєприпаси, вимагав пропустити колону і зробив два попереджувальні постріли вгору з табельної зброї. Потім з частиною колони (12 бойових машин) прорвався через завали і пішов з місця конфлікту, а при нападах натовпу на решту бойових машин загинули троє молодих людей: Дмитро Комар (роздавлений гусеницями при маневруванні БМП), Ілля Кричевський та Володимир Усов (нападниками була спалена одна БМП, ще одна отримала пошкодження, 6 військовослужбовців отримали поранення, опіки та травми)[6]. Після поразки ДКНС Суровікін був заарештований, близько 7 місяців перебував під вартою під час попереднього слідства. Внаслідок розслідування звинувачення було знято, оскільки він виконував накази керівництва. Більше того, Суровікін був не просто звільнений, а підвищений у званні за власним наказом президента Росії Бориса Єльцина. Розібравшись у діях капітана Суровікіна, Єльцин прямо сказав «… а майора Суровікіна негайно звільнити». Тим самим даючи зрозуміти, що підвищує його в званні за зразкове виконання військового обов'язку[7].

Під час навчання у Військовій академії імені М. В. Фрунзе у вересні 1995 року був визнаний військовим судом Московського гарнізону винним у пособництві у придбанні та збуті, а також носінні вогнепальної зброї та боєприпасів без відповідного дозволу (ст. 17, ч. 1 ст. 218 КК РРФСР). Його засудили до одного року позбавлення волі умовно[8][9], проте «Коли слідство розібралося, що офіцера підставили, звинувачення зняли та судимість погасили» (заступник керівника Військово-слідчого управління з Південного федерального округу Сергій Сипачов)[10][11][11].

У 1995 році з відзнакою закінчив Військову академію імені М. В. Фрунзе. Після академії служив у Таджикистані командиром мотострілецького батальйону, потім начальником штабу 92-го мотострілецького полку, начальником штабу та командиром 149-го гвардійського мотострілецького полку, начальником штабу 201-ї мотострілецької Гатчинської дивізії[12].

В 2002 закінчив з відзнакою Військову академію Генерального штабу Збройних сил Російської Федерації[13].

З 2002 по 2004 рік — командир 34-ї мотострілецької дивізії (Єкатеринбург): з 2004 року по 2005 рік — командир 42-ї гвардійської мотострілецької дивізії (Чечня); у 2005—2008 роках — начальник штабу — перший заступник командувача 20-ї гвардійської загальновійськової армії (Вороніж); з квітня по листопад 2008 року — командувач 20-ї гвардійської загальновійськової армії.

З листопада 2008 року по січень 2010 року — начальник Головного оперативного управління Генерального штабу ЗС Росії ; з 11 січня по 10 грудня 2010 року — начальник штабу Приволзько-Уральського військового округу (Єкатеринбург); з 10 грудня 2010 року до квітня 2012 року — начальник штабу — перший заступник командувача військ Центрального військового округу. У 2012 році керував робочою групою Міноборони Росії зі створення військової поліції з подальшою перспективою призначення на посаду начальника Головного управління військової поліції[11][14]. З 27 жовтня 2012 року по жовтень 2013 року — начальник штабу — перший заступник командувача військ Східного військового округу.

У жовтні 2013 року призначений командувачем військ Східного військового округу. 12 грудня 2013 року присвоєно військове звання " генерал-полковник "[15].

З березня по грудень 2017 року — командувач Угрупуванням військ Збройних сил Росії в Сирії[16][17].

Під командуванням Суровікіна вдалося досягти суттєвого перелому у боротьбі з повстанцями та звільнити понад 95 % території Сирії, 11 грудня 2017 року було завершено активну фазу військової операції Росії в Сирії та розпочато виведення основного складу Групування військ Збройних сил Росії з Сирії[18][19][20].

Указом президента Росії 31 жовтня 2017 року генерал-полковника Сергія Суровікін призначено на посаду головнокомандувача Повітряно-космічними силами Російської Федерації[21].

Є першим загальновійськовим генералом, який очолив цей вид військ, що включає військово-повітряні сили, війська протиповітряної та протиракетної оборони та космічні війська. Член Колегії Міністерства оборони Російської Федерації[22]. Після нового призначення, до середини грудня 2017 року продовжував перебувати у Сирії та виконувати обов'язки командувача угрупуванням. Керував угрупованням понад дев'ять місяців, довше за всіх інших командувачів.

28 грудня 2017 року президент Росії Володимир Путін вручив генерал-полковнику Суровікіну Золоту Зірку Героя РФ.

З січня по квітень 2019 року — командувач Угрупуванням військ ЗС РФ у Сирії. Друге перебування на цій посаді. У сукупності Суровікін командував російським угрупуванням військ у Сирії більше року — довше, ніж будь-хто з вищих офіцерів, які обіймали цю посаду[23].

16 серпня 2021 року указом президента Путіна присвоєно звання генерал армії[2].

Війна в Україні

Сергій Суровікін у грудні 2022 року

24 червня 2022 року Міноборони Росії заявило, що Суровікін, як командувач Південної групи російських військ керував оточенням угруповання ЗСУ в містах Гірське і Золоте Луганської області під час російського вторгнення в Україну.[24][25]

8 жовтня 2022 року наказом Міноборони Росії був призначений командувачем Об'єднаного угруповання військ на війні в Україні[26][27]. При ньому російська армія почала масові обстріли енергетичної інфраструктури України[28][29]. З ім'ям Суровікіна низка джерел пов'язує споруджену на окупованих Росією територіях велику мережу траншей, мінних полів, загороджень із колючого дроту, танкових пасток і вогневих позицій, призначених для гальмування будь-якої атаки, - іноді звану "лінією Суровікіна"[30][31].

11 січня 2023 року Володимир Путін зняв Суровікіна з посади командувача Об'єднаного угруповання військ в Україні і призначив на цю посаду начальника Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації - першого заступника міністра оборони Росії генерала армії Валерія Герасимова, а Суровікін став його заступником[32][33].

У травні видання The Economist зазначило, що Суровікін уже кілька останніх років "представляє інтереси" групи ПВК "Вагнера" в Міноборони Росії.[34] Суровікін разом із керівником ПВК Євреном Пригожиним сперечалися з міністром оборони Шойгу і генералом Герасимовим щодо застосовуваних під час війни різних тактик. Аналітики хвалили Суровікіна і Пригожина за деякі успіхи армії РФ на полі бою. Так, Суровікін добре впорався з відведенням практично оточених формувань РФ з-під Херсона[34].

Після заколоту ПВК «Вагнер»

У червні 2023 року під час заколоту Пригожина звернувся до бійців ПВК "Вагнер", закликавши їх "зупинитися".[35] [36] За даними розвідки США, Суровікін знав про підготовку повстання, яке в статті The New York Times називається спробою силою змінити керівництво Міноборони в особі Сергія Шойгу і Валерія Герасимова[37]. Згідно з The Wall Street Journal, деякі командири російських регулярних військ могли бути частиною змови. Невідомо, чи підтримав Суровікін Пригожина. Після початку заколоту генерал публічно його засудив. Відтоді він події не коментував, поширюються різні чутки про його місцезнаходження[38]. За повідомленнями ЗМІ, у червні 2023 року нібито заарештований за допомогу підприємцю Євгену Пригожину в організації заколоту[39][40]. Згодом інформація про арешт Суровікіна і його причетність до заколоту не знайшла офіційних підтверджень.[41]

У вересні 2023 Сергія Суровікіна було звільнено з-під варти[42]. Після цього з сайту міноборони РФ було видалено згадки про Суровікіна[43].

11 вересня 2023 року в ЗМІ з'явилися припущення, що Суровікіна перевели на посаду "голови комітету СНД з питань ППО".[44][45]

Родина

Одружений, виховує чотирьох дітей: трьох дочок та сина[46].

Нагороди

Інциденти

  • У березні 2004 року побив підлеглого. Помічник начальника відділення з виховної роботи штабу дивізії підполковник Віктор Цибізов, який без дозволу залишив своє службове місце на 30 діб, щоб виступити як спостерігач у виборчому штабі кандидата в депутати Держдуми Є. Зяблецева по 162-му Верх-Ісету., який очолювала його дружина на виборах, звинуватив командира дивізії генерал-майора Суровікіна у побитті з політичних мотивів[50]. Суровікін першим подав заяву до Військової прокуратури з проханням порушити кримінальну справу через тривале залишення підлеглим місця служби.
  • У квітні 2004 року в кабінеті командира дивізії генерал-майора Суровікіна у присутності його самого та заступника командувача військ округу застрелився заступник командира дивізії з озброєння полковник Андрій Штакал.

Примітки

Посилання

Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Особистості російсько-української війни (з 2014)

  1. ↑ з 31 жовтня 2017 року по цей час
  2. ↑ 2,0 2,1 Указ Президента Российской Федерации от 16.08.2021 № 479 «О присвоении воинского звания Суровикину С. В.»
  3. ↑ https://www.svoboda.org/a/komanduyuschim-voyskami-rf-na-voyne-v-ukraine-naznachen-sergey-surovikin/32071250.html

  4. ↑ на той час 25-річний капітан та в.о. командира 1 мсб Таманської дивізії
  5. ↑ http://tass.ru/info/4767615

  6. ↑ Август 1991-го: документы свидетельствуют. // Военно-исторический журнал. — 1991. — № 12. — С.91.-93.
  7. ↑ Шаблон:Стаття
  8. ↑ Шаблон:Стаття
  9. ↑ Шаблон:Стаття
  10. ↑ http://www.kommersant.ru/doc/1837567

  11. ↑ 11,0 11,1 11,2 http://www.rg.ru/2011/07/15/surovikin.html

  12. ↑ http://www.newsru.com/arch/russia/22apr2004/colonel.html

  13. ↑ http://stringer-news.com/publication.mhtml?Part=48&PubID=23135

  14. ↑ Возглавить военную полицию в РФ может экс-руководитель ВАИ Минобороны // РИА Новости, 29 октября 2012 года
  15. ↑ http://www.redstar.ru/index.php/2011-07-25-15-56-32/item/13285-u-k-a-z

  16. ↑ Российский командующий в Сирии рассказал об операции против ИГ* РИА Новости, 9 июня 2017.
  17. ↑ Командующий группировкой РФ в Сирии поздравил экипаж «Адмирала Эссена» с Днем Военно-морского флота 30.07.2017.
  18. ↑ https://www.rbc.ru/politics/02/11/2017/59faf43e9a7947fe3ef01c99

  19. ↑ https://function.mil.ru/news_page/country/more.htm?id=12155964@egNews

  20. ↑ https://www.kommersant.ru/doc/3486877?from=spec#id=4

  21. ↑ Александр Пинчук. «Штандарты в надёжных руках». Красная звезда. 29 ноября 2017 года
  22. ↑ Состав Коллегии Минобороны России
  23. ↑ Командующего ВДВ десантировали в Сирию / Коммерсантъ
  24. ↑ https://meduza.io/live/2022/06/24/voyna

  25. ↑ http://dev-isw.bivings.com/

  26. ↑ https://www.svoboda.org/a/komanduyuschim-voyskami-rf-na-voyne-v-ukraine-naznachen-sergey-surovikin/32071250.html
  27. ↑ https://www.aljazeera.com/news/2022/10/8/russia-names-new-general-to-lead-ukraine-offensive-after-setbacks

  28. ↑ https://meduza.io/news/2023/01/11/novym-komanduyuschim-rossiyskim-vtorzheniem-v-ukrainu-stal-glava-genshtaba-valeriy-gerasimov-sergeya-surovikina-pereveli-v-ego-zamestiteli

  29. ↑ https://www.currenttime.tv/a/obschestvennost-boitsya-poteryat-poslednyuyu-nadezhdu-kotoruyu-svyazala-s-surovikinym-pochemu-otstupivshego-generala-delayut-geroem/32127602.html

  30. ↑ https://www.thetimes.co.uk/article/ukraine-counter-offensive-russia-wagner-mutiny-ltgnhfcdw
  31. ↑ https://www.nytimes.com/live/2023/08/23/world/prigozhin-russia-ukraine-war-news
  32. ↑ https://www.kommersant.ru/doc/5760563

  33. ↑ https://rtv.rs/sr_ci/evropa/gerasimov-novi-komandant-ruskih-snaga-u-ukrajini-surovikin-zamenik_1407452.html

  34. ↑ 34,0 34,1 https://www.economist.com/the-economist-explains/2023/05/11/why-the-boss-of-wagner-group-is-feuding-with-russias-military-leaders
  35. ↑ https://meduza.io/news/2023/06/24/poka-ne-pozdno-nuzhno-ostanovit-kolonny-i-podchinitsya-vole-prezidenta-general-surovikin-prizval-boytsov-chvk-vagnera-reshit-voprosy-mirnym-putem

  36. ↑ https://www.rbc.ua/rus/news/klyuchevyh-rossiyskih-generalov-otstranili-1656137288.html

  37. ↑ https://meduza.io/news/2023/06/28/nyt-general-surovikin-po-dannym-spetssluzhb-ssha-znal-o-planah-prigozhina-ustroit-myatezh

  38. ↑ https://www.svoboda.org/a/wsj-prigozhin-hotel-zahvatitj-shoygu-i-gerasimova/32480847.html
  39. ↑ https://meduza.io/news/2023/06/29/zhurnalisty-sprosili-peskova-gde-nahoditsya-surovikin-i-chto-s-nim-proishodit-po-sluham-on-arestovan-peskov-posovetoval-sprashivat-ob-etom-u-minoborony

  40. ↑ https://www.unian.ua/world/zatrimaniy-pislya-zakolotu-vagnera-visokopostavleniy-rosiyskiy-general-vilniy-nyt-12382605.html

  41. ↑ https://www.ukrinform.ua/rubric-world/3735001-kontrrozvidka-rf-zatrimala-ta-izoluvala-generala-surovikina-zmi.html

  42. ↑ https://www.rbc.ua/rus/news/surovikina-zvilnili-z-pid-varti-new-york-1693898185.html

  43. ↑ https://www.rbc.ua/rus/news/zgadka-surovikina-znikla-saytu-minoboroni-1694017961.html

  44. ↑ https://nv.ua/ukr/world/countries/sergiy-surovikin-otrimav-novu-posadu-shcho-vidomo-novini-rosiji-50352495.html

  45. ↑ https://www.radiosvoboda.org/a/news-surovikin-posada-snd/32587142.html
  46. ↑ сайт Ветеранов 42-й гвардейской Евпаторийской Краснознаменной мотострелковой дивизии
  47. ↑ https://www.kommersant.ru/doc/5757510

  48. ↑ http://static.kremlin.ru/media/events/photos/big2x/lvYCNggYoHsAyHjsqF8qWHqqUH1lwB5c.jpg

  49. ↑ Указ Президента Республики Беларусь от 31 марта 2010 года № 165 «О награждении государственными наградами Республики Беларусь»
  50. ↑ http://izvestia.ru/news/288160

Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Суровікін_Сергій_Володимирович&oldid=29189