-

Сьогодні 26 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Шамайда Тарас Анатолійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>TohaomgBot
м (Замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на звичайні літери)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 11:58, 15 жовтня 2023


Тара́с Анато́лійович Шамайда́ (Шаблон:Н. , Полтава) — український громадський діяч, експерт у мовному питанні в Україні, співкоординатор руху «Простір свободи». Журналіст і юрист за освітою.

Дитинство й освіта

Народився і закінчив школу в Полтаві. З 1991 року живе у Києві.[1]

Закінчив Інститут журналістики Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка за фахом журналістики (1996)[2] й Інститут післядипломної освіти цього ж університету за фахом правознавства (2002).[1]

Громадська, політична та професійна діяльність

Брав участь у мітингах на підтримку Закону «Про мови в Українській РСР».[1]

З 20 серпня 1989 року вступив до лав Народного руху України, став співзасновником Полтавського молодіжного осередку організації. Через кілька днів після вступу як очільник окремого осередку був делегований на I З'їзд Народного Руху України, що відбувся 8 — 10 вересня в палаці культури Київського політехнічного інституту. У віці 17 років став наймолодшим делегатом цього з'їзду.[2]

У 1990 - 1991 – відповідальний секретар з організаційних питань Полтавської обласної організації Народного Руху України.[3][4]

У 1991 — 1993 — учасник Союзу українського студентства (СУС), голова осередку СУС в Інституті журналістики КНУ. В 1993 – 1996 – голова Студентського братства Інституту журналістики.

У 1992 — 1999 — кореспондент пресового бюро «Рух-прес».[1][4]

У 1993 році став учасником Молодого Руху, у 1996 — 2002 — заступник голови Молодого Руху та очільник Молодого Руху Києва.[1][3][4][5][6]

На парламентських виборах 1998 року був кандидатом у народні депутати України у списках Народного руху України.[7]

У 1998 – 2002 роках — депутат Київської міської ради[1], член постійної комісії з питань бюджету, фінансів та соціально-економічного розвитку.

У 2001 — активний учасник громадського комітету опору «За правду!», у 2003 — 2004 – співголова Коаліції молоді «Наша Україна» в місті Києві. У 2004 — координатор всеукраїнської мережі «Студентська хвиля»[1], що об’єднувала тисячі студентських активістів у всіх областях України і відіграла активну роль у підготуванні і здійсненні Помаранчевої революції. Був організатором Всеукраїнського студентського віча у Києві 16 жовтня 2004 року[8][9].

У 2005 році — директор департаменту державного соціального захисту Міністерства праці та соціальної політики[10], у 2005 — 2006 — заступник керівника служби віце-прем’єр-міністра України[11], у 2007 — 2008 — радник голови партії «Наша Україна»[4].

Із 2007 року — співкоординатор руху «Простір свободи». Долучався до розроблення законопроєктів у галузі соціальної та гуманітарної політики, місцевого самоврядування, виборчого законодавства, боротьби з корупцією, декомунізації, протидії російській гібридній агресії.[1]

Один з ініціаторів і авторів щорічного аналітичного огляду «Становище української мови в Україні» (2011 — 2020).[12]

З 2015 року — експерт групи «Політика національної пам’яті» Реанімаційного пакету реформ.[13]

У 2015 — 2019 — член колегії Українського інституту національної пам’яті. У 2019 – один з кандидатів на посаду голови Інституту.[14]

Один з ініціаторів і розробників законів про поіменні голосування в місцевих радах і про заборону акустичного насильства в громадському транспорті[4].

2016 року ввійшов до Координаційної ради з питань застосування української мови в усіх сферах су­спільного життя при Міністерстві культури України.[15] Брав участь у роботі групи з розроблення закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Брав участь у розробленні й адвокації закону про обов’язкові квоти для українських пісень на радіо[16], мовних норми законів «Про освіту» [17], «Про повну загальну середню освіту», «Про вищу освіту», доопрацюванні законів «Про медіа»[18], «Про національні меншини (спільноти) України».[19] З 2018 — член експертної групи з мовної політики при Кабінеті Міністрів України[4]. З 2020 — учасник громадянської спільноти «Мова об’єднує».[1][20][21]

З 2021 року став лідером ініціативи «Українська книжкова революція»[22], активний учасник розробки й адвокації[23] законів про підтримку українського книговидання й книгорозповсюдження і про заборону імпорту російських книжок в Україну, ухвалених Верховною Радою у червні 2022 року.

Працював помічником-консультантом народних депутатів України В’ячеслава Кириленка, Павла Розенка, Ганни Гопко та Володимира В’ятровича.[1][24]

Автор численних публікацій у медіа, постійний автор видання Texty.org.ua[25].

Особисте життя

Шаблон:У соціальних мережах Шаблон:Commonscat Родина:[1]

  • батько — будівельник;
  • мати — різноробка;
  • дружина — Ліліана Вежбовська, мистецтвознавиця, викладачка КНУКіМ;
  • син — Святослав.

Вільний час любить проводити в піших походах Україною.[1]

Примітки

Джерела

  1. ↑ 1,00 1,01 1,02 1,03 1,04 1,05 1,06 1,07 1,08 1,09 1,10 1,11 Якщо влада піде на відкриту русифікацію, то остаточно втратить підтримку людей. [1] Країна, 15.07.2021; [2] Gazeta.ua, 22.07.2021
  2. ↑ 2,0 2,1 Установчий З'їзд Руху очима наймолодшого делегата. Історична правда. 10.09.2019
  3. ↑ 3,0 3,1 Постанова ЦВК № 23 від 12.12.1997. Верховна Рада України
  4. ↑ 4,0 4,1 4,2 4,3 4,4 4,5 «Ударить по «рускому міру»: полтавець Шамайда про деколонізаційний закон. [3] Новини Полтавщини, 25.05.2023; [4] Полтавщина, 25.05.2023
  5. ↑ На місце В'ятровича. Хто хоче стати главою Інституту нацпам'яті. Деловая столица. 05.11.2019
  6. ↑ В'ячеслав Кириленко та Тарас Шамайда (фото). УНІАН. 19.02.2001
  7. ↑ Постанова Центральної виборчої комісії № 23 від 12.12.1997. Верховна Рада України
  8. ↑ У суботу у Києві відбудеться Всеукраїнське студентське віче за участю Віктора Ющенка. Радіо Свобода. 15.10.2004
  9. ↑ «Свободи не зупинити» — але це намагалися зробити працівники правоохоронних органів столиці. Львівський портал. 18.10.2004
  10. ↑ Розпорядження Президента України № 104/2008 від 07.02.2008. Верховна Рада України
  11. ↑ Постанова № 1085 від 11.11.2005. Верховна Рада України
  12. ↑ Становище української мови за рік поліпшилося. ІНФОГРАФІКА до свята. Новинарня. 09.11.2017
  13. ↑ Політика національної пам’яті. Реанімаційний пакет реформ
  14. ↑ Чому я претендую на посаду голови Українського інституту національної пам'яті. Історична правда. 11.11.2019
  15. ↑ Наказ Міністерства культури України від 08.06.2016 № 404. ІАС «Консультант»
  16. ↑ Відомі українські музиканти та громадські організації підтримали запровадження квот на україномовні пісні в радіоефірі. Кабінет Міністрів України. 25.03.2016
  17. ↑ Мова в українській школі. Громадське обговорення Закону «Про освіту». Освітній портал Педагогічна преса. 18.10.2016
  18. ↑ Закон про медіа: Змінити не можна завалити. Детектор медіа. 02.09.2022
  19. ↑ Представники громадянського суспільства закликали привести законопроєкт про нацменшини у відповідність з Конституцією та законом про мову. Портал мовної політики. 09.08.2022
  20. ↑ Ще більше української мови на радіо і телебаченні, менше паперової тяганини і загроз про стурбованість від Заходу. Укрінформ. 21.12.2018
  21. ↑ Українська мова захищає Україну. Сім думок, які прозвучали на форумі в Києві. Радіо Свобода. 22.02.2020
  22. ↑ Український тиждень № 21 (705) від 26.05.2021
  23. ↑ Підтримка української книги — питання національної безпеки!. Об'єктив. 14.12.2021
  24. ↑ Шамайда Тарас Анатолійович. Чесно
  25. ↑ Тарас Шамайда. Блог на Texty.org.ua
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Шамайда_Тарас_Анатолійович&oldid=29888