-
Дмитрів Ігор Федорович: відмінності між версіями
м (Імпортовано 1 версія) |
ua>InternetArchiveBot (Reformat 1 URL (Wayback Medic 2.5)) #IABot (v2.0.9.5) (GreenC bot) |
||
| Рядок 77: | Рядок 77: | ||
=== Нагороди === | === Нагороди === | ||
* [[21 листопада]] [[2014]] присвоєно звання [[Герой України]] з удостоєнням [[Орден «Золота Зірка»|ордена «Золота Зірка»]] (посмертно) — ''за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час [[Революція гідності|Революції гідності]]''<ref>{{УПУ|890/2014|21 листопада 2014|Про присвоєння звання Герой України}}</ref>. | * [[21 листопада]] [[2014]] присвоєно звання [[Герой України]] з удостоєнням [[Орден «Золота Зірка»|ордена «Золота Зірка»]] (посмертно) — ''за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час [[Революція гідності|Революції гідності]]''<ref>{{УПУ|890/2014|21 листопада 2014|Про присвоєння звання Герой України}}</ref>. | ||
* [[Медаль «За жертовність і любов до України»]] (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)<ref>[http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні] {{Webarchive|url=https://archive. | * [[Медаль «За жертовність і любов до України»]] (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)<ref>[http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні] {{Webarchive|url=https://archive.today/20150706172714/http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html |date=6 липня 2015 }} // ТСН, 5 липня 2015</ref> | ||
== Див. також == | == Див. також == | ||
Версія за 05:10, 17 вересня 2023
Дми́трів І́гор Фе́дорович (* 9 жовтня 1983, Калуш, Івано-Франківська область, Українська РСР — † 20 лютого 2014, Київ, Україна) — учасник, захисник Євромайдану. Мав загострене відчуття справедливості та прагнув змінити країну на краще. Герой України.
Народився та жив у Калуші на північному заході Івано-Франківської області, центрі Калуського району. Закінчив ЗОШ № 10, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника, а 2013 року — Національний університет «Одеська юридична академія».
Віднедавна переїхав до с. Копанки Калуського району, де самотужки звів будинок. Розлучений, дітей не мав. Незадовго до загибелі втратив батька, мати перебувала в Італії на заробітках.
На Майдані
Вперше приїхав на Майдан на початку лютого. Після повернення зустрівся з членом Комітету опору диктатурі в Калуші Ігорем Очкуром.
Вдруге поїхав разом з друзями 18 лютого ввечері автобусом з Івано-Франківська, не попередивши нікого з рідних та близьких. Запізнювався на автобус, який вирушав до Києва, тому виїжджав з дому на таксі. Був весь час на передовій. Загинув одним з перших під час контратаки на вул. Інститутській від чотирьох вогнепальних поранень, які пошкодили легеню, нирку та аорту. 20 лютого близько 17:00 надійшла офіційна інформація з Київської міської клінічної лікарні № 17 про те, що Ігор помер.
Вшанування пам'яті
22 лютого 2014 року в Калуші в ПК «Мінерал» до ранку 23 лютого проходила громадянська панахида за загиблим на Майдані Ігорем Дмитрівим. Вдень тіло Ігоря перевезли для прощання з Калуша до рідного дому в с. Копанки. 24 лютого в Калуші відбувся похорон.
25 лютого 2014 року Ігору Дмитріву було присвоєно звання «Почесний громадянин міста Калуш» (посмертно)[1].
28 лютого 2014 року, на 9 день від загибелі, в церкві святого Архистратига Михаїла Калуського деканату УГКЦ відбулось вшанування пам'яті Ігоря Дмитріва.
17 квітня 2014 року у Калуші на будинку, де народився та виріс Ігор Дмитрів, відкрили меморіальну дошку.[2]
21 листопада 2016 року на фасаді корпусу Чернівецького юридичного інституту Одеської національної юридичної академії встановили меморіальну дошку полеглому випускнику Ігорю Дмитріву[3].
Нагороди
- 21 листопада 2014 присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності[4].
- Медаль «За жертовність і любов до України» (УПЦ КП, червень 2015) (посмертно)[5]
Див. також
Примітки
Посилання
- «На Майдані трагічно загинув свободівець Ігор Дмитрів з Калуша» // ВО «Свобода», 20 лютого 2014
- Пілянська О. «Ігор Дмитрів звів будинок, у якому йому не довелося пожити» // газета «Вікна», 21 лютого 2014
- «Героям слава! Повний перелік загиблих на Майдані» // «Незалежне Бюро Новин», 21 лютого 2014
Джерела
- Інтерв'ю Скайпом Галини Артиш, двоюрідної сестри Ігоря Дмитріва // Громадське телебачення, 6 березня 2014
Шаблон:Список загиблих учасників Євромайдану Шаблон:Герої України
- ↑
http://vikna.if.ua/news/category/kl/2014/02/25/16665/view
- ↑ Герою Небесної Сотні Ігорю Дмитріву встановили барельєф у Калуші (фоторепортаж) . Україна Online. 17.04.2014
- ↑
http://zik.ua/news/2016/11/21/u_chernivtsyah_vstanovyly_memorialnu_doshku_zagyblomu_na_maydani_igoryu_995025
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015