-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Капінос Олександр Анатолійович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
м (Імпортовано 1 версія)
ua>InternetArchiveBot
(Reformat 1 URL (Wayback Medic 2.5)) #IABot (v2.0.9.5) (GreenC bot)
Рядок 4: Рядок 4:
|місце_проживання  = [[Тернопільська область]]:<br/>[[Кременецький район]], [[Дунаїв (Кременецький район)|Дунаїв]]
|місце_проживання  = [[Тернопільська область]]:<br/>[[Кременецький район]], [[Дунаїв (Кременецький район)|Дунаїв]]
|псевдонім        = Кремінь
|псевдонім        = Кремінь
|зображення        = Oleksandr Kapinos.jpg
|зображення        = Kapinos-Oleksandr-Anatoliyovych-3848.jpg
|розмір_зображення = 250px
|розмір_зображення = 250px
|підпис_зображення = Олександр Капінос за день до смерті
|підпис_зображення =  
|ім'я_при_народженні =  
|ім'я_при_народженні =  
|дата_народження  = 10.03.1984
|дата_народження  = 10.03.1984
Рядок 41: Рядок 41:
}}
}}


'''Олекса́ндр Анато́лійович Капіно́с''' (псевдо «''Кремінь''»; [[10 березня]] [[1984]], с. [[Дунаїв (Кременецький район)|Дунаїв]], [[Кременецький район]], [[Тернопільська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]&nbsp;— [[19 лютого]] [[2014]], [[Київ]], [[Україна]])&nbsp;— [[українці|український]] [[фермер]], [[Активізм|громадський активіст]], учасник [[Революція гідності|Революції Гідності]], член партії [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|ВО «Свобода»]]<ref>[http://svoboda.org.ua/party/celestial_squad/oleksandr_kapinos/ Олександр Капінос] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161124024719/http://svoboda.org.ua/party/celestial_squad/oleksandr_kapinos/ |date=24 листопада 2016 }} на сайті [[ВО «Свобода»]]</ref>. Загинув на [[Євромайдан]]і під час зіткнень на [[Вулиця Михайла Грушевського (Київ)|вулиці Грушевського]]. [[Герой України]] (2014, посмертно).
'''Олекса́ндр Анато́лійович Капіно́с''' (псевдо «''Кремінь''»; [[10 березня]] [[1984]], с. [[Дунаїв (Кременецький район)|Дунаїв]], [[Кременецький район]], [[Тернопільська область]], [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Українська РСР]], [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|СРСР]]&nbsp;— [[19 лютого]] [[2014]], [[Київ]], [[Україна]])&nbsp;— [[українці|український]] [[фермер]], [[Активізм|громадський активіст]], учасник [[Революція гідності|Революції гідності]], член партії [[Всеукраїнське об'єднання «Свобода»|ВО «Свобода»]]<ref>[http://svoboda.org.ua/party/celestial_squad/oleksandr_kapinos/ Олександр Капінос] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20161124024719/http://svoboda.org.ua/party/celestial_squad/oleksandr_kapinos/ |date=24 листопада 2016 }} на сайті [[ВО «Свобода»]]</ref>. Загинув на [[Євромайдан]]і під час зіткнень на [[Вулиця Михайла Грушевського (Київ)|вулиці Грушевського]]. [[Герой України]] (2014, посмертно).


== Життєпис ==
== Життєпис ==
Олександр Капінос мешкав у с. Дунаїв. Кременецького району, Тернопільської області. Навчався у [[Національний лісотехнічний університет України|Львівському лісотехнічному інституті]]. У 2001 році закінчив із золотою медаллю [[Дунаївська школа (Кременецький район)|Дунаївську ЗОШ І—III ступенів]] та поступив на навчання в Український державний лісотехнічний університет (сьогодні&nbsp;— [[Національний лісотехнічний університет України]], Львів). У 2005 році отримав диплом [[бакалавр]]а з відзнакою, а 2006-го&nbsp;— диплом спеціаліста з відзнакою за спеціальністю «Технологія деревообробки».
Олександр Капінос мешкав у с.&nbsp;Дунаїв Кременецького району Тернопільської області. Навчався у [[Національний лісотехнічний університет України|Львівському лісотехнічному інституті]]. У 2001 році закінчив із золотою медаллю [[Дунаївська школа (Кременецький район)|Дунаївську ЗОШ І—III ступенів]] та поступив на навчання в Український державний лісотехнічний університет (сьогодні&nbsp;— [[Національний лісотехнічний університет України]], Львів). У 2005 році отримав диплом [[бакалавр]]а з відзнакою, а 2006-го&nbsp;— диплом спеціаліста з відзнакою за спеціальністю «Технологія деревообробки».


Очолював громадську організацію «[[Патріот Волині]]».
Очолював громадську організацію «[[Патріот Волині]]».
Рядок 50: Рядок 50:
У 2008—2009 роках, під час проживання у [[Вінниця|Вінниці]], був керівником громадської організації патріотичного спрямування «Сколоти».
У 2008—2009 роках, під час проживання у [[Вінниця|Вінниці]], був керівником громадської організації патріотичного спрямування «Сколоти».


На початку 2012 року відстояв права громади і не дозволив побудувати в рідному Дунаєві завод, який би зруйнував екологію [[Кременецькі гори|Кременецьких гір]]. Займався [[фермерство]]м та відродженням рідного села. З 4 липня брав участь у акції на захист [[Українська мова|української мови]], що відбувалася у [[Київ|Києві]] біля [[Український дім|Українського Дому]]<ref name="test3"/>. Був одним із тих, хто оголосив голодування на знак протесту проти прийняття [[Закон України «Про засади державної мовної політики»|мовного закону Ківалова-Колісніченка]] та протримався найдовше<ref name="test2">''Каменяр&nbsp;К.'' [http://kamenjari-info.org/2014/02/20/памяті-борця-за-україну-сашка-капінос/ «Пам'яті борця за Україну Сашка Капіноса»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305073847/http://kamenjari-info.org/2014/02/20/памяті-борця-за-україну-сашка-капінос/ |date=5 березня 2016 }}&nbsp;// «Каменярі-інфо».&nbsp;— 2014.&nbsp;— 20 лютого.</ref>.
На початку 2012 року відстояв права громади і не дозволив побудувати в рідному Дунаєві завод, який би зруйнував екологію [[Кременецькі гори|Кременецьких гір]]. Займався [[Фермер|фермерством]] та відродженням рідного села. З 4 липня брав участь у акції на захист [[Українська мова|української мови]], що відбувалася у [[Київ|Києві]] біля [[Український дім|Українського Дому]]<ref name="test3"/>. Був одним із тих, хто оголосив голодування на знак протесту проти прийняття [[Закон України «Про засади державної мовної політики»|мовного закону Ківалова-Колісніченка]] та протримався найдовше<ref name="test2">''Каменяр&nbsp;К.'' [http://kamenjari-info.org/2014/02/20/памяті-борця-за-україну-сашка-капінос/ «Пам'яті борця за Україну Сашка Капіноса»] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305073847/http://kamenjari-info.org/2014/02/20/памяті-борця-за-україну-сашка-капінос/ |date=5 березня 2016 }}&nbsp;// «Каменярі-інфо».&nbsp;— 2014.&nbsp;— 20 лютого.</ref>.


В одному з інтерв'ю газеті «Тиждень.ua» сказав: <blockquote>«Голодую із суботи. Виїжджаючи з дому сюди, сказав собі, що без перемоги не повернуся, і вірю, що ми переможемо. Я не згодний з політиками, які сказали, що ми перемогли. Перемога&nbsp;— це скасування законопроєкту і мораторій на спекуляцію мовними, історичними питаннями, які призводять до розколу нації. Вважаю, що таке рішення влади може бути вказівкою Кремля. Керівництво за певні свої інтереси віддає наші мовні інтереси. Крім того, наближаються вибори. Люди, які обирали Януковича і Партію регіонів, уже не збираються за них голосувати, я це знаю від них особисто. І окрім таких штучних проблем, як мовна, у них немає інших методів, щоб утриматися при владі.»<ref>[http://tyzhden.ua/Politics/55264 Обличчя протесту] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150122111613/http://tyzhden.ua/Politics/55264 |date=22 січня 2015 }} // Тиждень.ua.&nbsp;— 2012.&nbsp;— 12 липня.</ref></blockquote>
В одному з інтерв'ю газеті «Тиждень.ua» сказав: <blockquote>«Голодую із суботи. Виїжджаючи з дому сюди, сказав собі, що без перемоги не повернуся, і вірю, що ми переможемо. Я не згодний з політиками, які сказали, що ми перемогли. Перемога&nbsp;— це скасування законопроєкту і мораторій на спекуляцію мовними, історичними питаннями, які призводять до розколу нації. Вважаю, що таке рішення влади може бути вказівкою Кремля. Керівництво за певні свої інтереси віддає наші мовні інтереси. Крім того, наближаються вибори. Люди, які обирали Януковича і Партію регіонів, уже не збираються за них голосувати, я це знаю від них особисто. І окрім таких штучних проблем, як мовна, у них немає інших методів, щоб утриматися при владі.»<ref>[http://tyzhden.ua/Politics/55264 Обличчя протесту] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20150122111613/http://tyzhden.ua/Politics/55264 |date=22 січня 2015 }} // Тиждень.ua.&nbsp;— 2012.&nbsp;— 12 липня.</ref></blockquote>
Рядок 56: Рядок 56:
В інтерв'ю інтернет-виданню «Paralleli» зауважив:<blockquote>«Я приїхав наступного дня після голосування цього закону. Їхав сам, автостопом. Раніше ніколи не голодував. Є побоювання тільки за своїх рідних. Я знав, чому сюди їду. Кудись йти чи їхати і вертатися без перемоги, мені вже таке просто набридло. Я фермер. Мав би зараз до жнив готуватися. А так отут зараз».<ref>[http://paralleli.if.ua/news/23478.html Я голодую!] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305124741/http://paralleli.if.ua/news/23478.html |date=5 березня 2016 }} // Paralleli.&nbsp;— 2012.&nbsp;— 12 липня.</ref></blockquote>
В інтерв'ю інтернет-виданню «Paralleli» зауважив:<blockquote>«Я приїхав наступного дня після голосування цього закону. Їхав сам, автостопом. Раніше ніколи не голодував. Є побоювання тільки за своїх рідних. Я знав, чому сюди їду. Кудись йти чи їхати і вертатися без перемоги, мені вже таке просто набридло. Я фермер. Мав би зараз до жнив готуватися. А так отут зараз».<ref>[http://paralleli.if.ua/news/23478.html Я голодую!] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20160305124741/http://paralleli.if.ua/news/23478.html |date=5 березня 2016 }} // Paralleli.&nbsp;— 2012.&nbsp;— 12 липня.</ref></blockquote>


Щороку приїздив до Києва на [[Покрова|Покрову]] та брав участь у [[марш УПА|маршах УПА]].
Щороку приїздив до Києва на [[Покрова Пресвятої Богородиці|Покрову]] та брав участь у [[Марш Слави Героїв|маршах УПА]].


Організатор багатьох [[Вечорниці|вечорниць]] та культурно-мистецьких заходів для молоді, які відроджували традиції та культуру предків-українців. Ініціював створення пам'ятника Шевченку в рідному селі, був першим, хто виступив за зняття радянської символіки у рідному селі; створив спортивний клуб і власним коштом та силами облаштовував його<ref>Віра Касіян. Щиро прагнув відродити село // Вільне життя плюс.&nbsp;— 2014. №&nbsp;31 (23 квіт.).&nbsp;. С.&nbsp;7.</ref>.
Організатор багатьох [[Вечорниці|вечорниць]] та культурно-мистецьких заходів для молоді, які відроджували традиції та культуру предків-українців. Ініціював створення пам'ятника Шевченку в рідному селі, був першим, хто виступив за зняття радянської символіки у рідному селі; створив спортивний клуб і власним коштом та силами облаштовував його<ref>Віра Касіян. Щиро прагнув відродити село // Вільне життя плюс.&nbsp;— 2014. №&nbsp;31 (23 квіт.).&nbsp;. С.&nbsp;7.</ref>.
Рядок 69: Рядок 69:
Був активним на [[Євромайдан]]і, служив у 35-ій штурмовій [[Самооборона Майдану|сотні «Волинська Січ»]].&nbsp;Батько зізнається, що не завжди підтримував сина, коли той їхав на Майдан. За незламний дух мав псевдонім «Кремінь». Був ройовим. ''«Йому довіряли, бо був відповідальним, беззаперечно виконував всі накази»'',&nbsp;— каже Сергій Мерчук, боєць [[Волинська Січ|Волинської Січі]].
Був активним на [[Євромайдан]]і, служив у 35-ій штурмовій [[Самооборона Майдану|сотні «Волинська Січ»]].&nbsp;Батько зізнається, що не завжди підтримував сина, коли той їхав на Майдан. За незламний дух мав псевдонім «Кремінь». Був ройовим. ''«Йому довіряли, бо був відповідальним, беззаперечно виконував всі накази»'',&nbsp;— каже Сергій Мерчук, боєць [[Волинська Січ|Волинської Січі]].


Сестра Олександра Капіноса пригадує, що він був на Майдані у Києві від листопада 2013 року. Додому приїжджав ненадовго за чистими речами та відпочити. Новий Рік, Різдво зустрічав з побратимами на Майдані. 18 лютого 2014 року телефонував та казав, що якщо нічого не зміниться&nbsp;— повернеться в рідне село<ref name=":0" />,&nbsp;але вже увечері між 21:00 та 22:00 годинами отримав поранення голови від вибуху гранати під час атаки силовиків біля барикади поблизу [[Будинок профспілок України|Будинку профспілок]]. 18 лютого увечері 35-сотня мала завдання обороняти двір Будинку профспілок. ''«Ми закидали міліцію [[Коктейль Молотова|коктейлями Молотова]], вийшли з двору і всі кажуть, що треба йти відпочити. А Сашко перебиває: „Ні, нікуди не йдемо, тому що людей небагато, [[Беркут (спецпідрозділ)|Беркут]] може прорвати кордон“. Ми погодилися. За годину він отримав смертельне поранення»'',&nbsp;— пригадує Сергій Мерчук.&nbsp;Пораненого Героя відвезли до лікарні, де йому зробили операцію. Перед операцією Олександр був при свідомості. Сказав, що в нього стріляли. Навіть тоді переконував: «Все буде добре, ми переможемо!» Боровся до останнього. Після надзвичайно важкої та тривалої операції прийшов до тями, але травма була надто складною. 19 лютого помер після 4-годинної операції в лікарні&nbsp;— зупинилось, не витримало серце<ref>[http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/047926/ ВО&nbsp;«Свобода» висловлює співчуття рідним і близьким націоналіста Олександра Капіноса з приводу його трагічної смерти] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140221153921/http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/047926/ |date=21 лютого 2014 }}&nbsp;// ВО&nbsp;«Свобода».&nbsp;— 2014.&nbsp;— 19 лютого.</ref>.
Сестра Олександра Капіноса пригадує, що він був на Майдані у Києві від листопада 2013 року. Додому приїжджав ненадовго по чисті речі й відпочити. Новий рік, Різдво зустрічав з побратимами на Майдані. 18 лютого 2014 року телефонував та казав, що якщо нічого не зміниться&nbsp;— повернеться в рідне село<ref name=":0" />, але вже увечері між 21:00 та 22:00 годинами зазнав поранення голови внаслідок вибуху гранати під час атаки силовиків біля барикади поблизу [[Будинок профспілок України|Будинку профспілок]]. 18 лютого увечері 35-та сотня мала завдання обороняти двір Будинку профспілок. ''«Ми закидали міліцію [[Коктейль Молотова|коктейлями Молотова]], вийшли з двору і всі кажуть, що треба йти відпочити. А Сашко перебиває: „Ні, нікуди не йдемо, тому що людей небагато, [[Беркут (спецпідрозділ)|Беркут]] може прорвати кордон“. Ми погодилися. За годину він отримав смертельне поранення»'',&nbsp;— пригадує Сергій Мерчук.&nbsp;Пораненого Героя відвезли до лікарні, де йому зробили операцію. Перед операцією Олександр був при свідомості. Сказав, що в нього стріляли. Навіть тоді переконував: «Все буде добре, ми переможемо!» Боровся до останнього. Після надзвичайно важкої та тривалої операції прийшов до тями, але травма була надто складною. 19 лютого помер після 4-годинної операції в лікарні&nbsp;— зупинилось, не витримало серце<ref>[http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/047926/ ВО&nbsp;«Свобода» висловлює співчуття рідним і близьким націоналіста Олександра Капіноса з приводу його трагічної смерти] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140221153921/http://www.svoboda.org.ua/diyalnist/novyny/047926/ |date=21 лютого 2014 }}&nbsp;// ВО&nbsp;«Свобода».&nbsp;— 2014.&nbsp;— 19 лютого.</ref>.


''«Коли я впаду, мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце»'',&nbsp;— такий напис вибрав Сашко для пам'ятника Борцям за Волю і незалежність України, який разом з братом побудували в сусідньому селі Куликів.
''«Коли я впаду, мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце»'',&nbsp;— такий напис вибрав Сашко для пам'ятника Борцям за Волю і незалежність України, який разом з братом побудували в сусідньому селі Куликів.
Рядок 80: Рядок 80:
* 20 лютого в [[Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (Тернопіль)|Архікатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці]] ([[Українська греко-католицька церква|УГКЦ]]) у Тернополі в день жалоби відслужили [[Літургія|Святу Літургію]] за невинно убієнними в час мирних акцій у Києві Олександром Капіносом та [[Голоднюк Устим Володимирович|Устимом Голоднюком]]<ref>[http://7days-ua.com/news/78311/ За душі Капіноса, Голоднюка та інших, убитих на Майдані, у Тернополі моляться зі сльозами (Фото)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140606233203/http://7days-ua.com/news/78311/ |date=6 червня 2014 }}&nbsp;// 7 Днів—Україна.&nbsp;— 2014.&nbsp;— 20 лютого.</ref>.
* 20 лютого в [[Собор Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (Тернопіль)|Архікатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці]] ([[Українська греко-католицька церква|УГКЦ]]) у Тернополі в день жалоби відслужили [[Літургія|Святу Літургію]] за невинно убієнними в час мирних акцій у Києві Олександром Капіносом та [[Голоднюк Устим Володимирович|Устимом Голоднюком]]<ref>[http://7days-ua.com/news/78311/ За душі Капіноса, Голоднюка та інших, убитих на Майдані, у Тернополі моляться зі сльозами (Фото)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140606233203/http://7days-ua.com/news/78311/ |date=6 червня 2014 }}&nbsp;// 7 Днів—Україна.&nbsp;— 2014.&nbsp;— 20 лютого.</ref>.
* [[10 березня]] [[2014]] року в [[Куликів (Кременецький район)|Куликові]] [[Кременецький район|Кременецького району]] відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки жителю села Олександрові Капіносу, яку встановили на клубі<ref>Марічка Шаган-Тетеря. У пам'ять про Олександра Капіноса // Вільне життя плюс, №&nbsp;20 (15548), 14 березня 2014 року.</ref>.
* [[10 березня]] [[2014]] року в [[Куликів (Кременецький район)|Куликові]] [[Кременецький район|Кременецького району]] відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки жителю села Олександрові Капіносу, яку встановили на клубі<ref>Марічка Шаган-Тетеря. У пам'ять про Олександра Капіноса // Вільне життя плюс, №&nbsp;20 (15548), 14 березня 2014 року.</ref>.
* На День Незалежності 24 серпня 2014 року в Дунаєві відкрили пам'ятник Герою Небесної сотні. Участь в урочистому відкритті пам'ятника Олександру Капіносу взяв голова Тернопільської облдержадміністрації [[Сиротюк Олег Мирославович|Олег Сиротюк]] і голова Кременецької райдержадміністрації Віталій Ткачук. На пам'ятнику Олександр Капінос зображений у повен зріст зі стягом у руках. Біля його ніг лежить бандура.<ref name=":0">{{Cite web |url=http://gazeta1.com/index.php/80-ostanni-novini/15095-pamyatnik-geroyu-nebesnoji-sotni--oleksandru-kapinosu-postav-u-dunaevi |title=Пам'ятник Герою Небесної сотні — Олександру Капіносу постав у Дунаєві |accessdate=26 серпня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160601052638/http://gazeta1.com/index.php/80-ostanni-novini/15095-pamyatnik-geroyu-nebesnoji-sotni--oleksandru-kapinosu-postav-u-dunaevi |archivedate=1 червня 2016 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://www.0352.ua/news/605093 Герой Майдану з Тернопільщини постав у повен ріст у бронзі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140826221818/http://www.0352.ua/news/605093 |date=26 серпня 2014 }} // 0352.</ref>Він умів грати на цьому інструменті. Як оповіла рідна сестра&nbsp;— Наталія Каняєва, Олександр вмів грати ще й на гітарі і знав безліч українських пісень<ref name=":0" />.
* На День Незалежності 24 серпня 2014 року в Дунаєві відкрили пам'ятник Герою Небесної сотні. Участь в урочистому відкритті пам'ятника Олександру Капіносу взяв голова Тернопільської облдержадміністрації [[Сиротюк Олег Мирославович|Олег Сиротюк]] і голова Кременецької райдержадміністрації Віталій Ткачук. На пам'ятнику Олександр Капінос зображений у повен зріст зі стягом у руках. Біля його ніг лежить бандура.<ref name=":0">{{Cite web |url=http://gazeta1.com/index.php/80-ostanni-novini/15095-pamyatnik-geroyu-nebesnoji-sotni--oleksandru-kapinosu-postav-u-dunaevi |title=Пам'ятник Герою Небесної сотні — Олександру Капіносу постав у Дунаєві |accessdate=26 серпня 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20160601052638/http://gazeta1.com/index.php/80-ostanni-novini/15095-pamyatnik-geroyu-nebesnoji-sotni--oleksandru-kapinosu-postav-u-dunaevi |archivedate=1 червня 2016 |deadurl=yes }}</ref><ref>[http://www.0352.ua/news/605093 Герой Майдану з Тернопільщини постав у повен ріст у бронзі] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20140826221818/http://www.0352.ua/news/605093 |date=26 серпня 2014 }} // 0352.</ref>Він умів грати на цьому інструменті. Як оповіла рідна сестра&nbsp;— Наталія Каняєва,  
* На честь О.&nbsp;Капіноса 2014 названо вулицю в [[Дунаїв (Кременецький район)|Дунаєві]]<ref>[http://www.oda.te.gov.ua/kremenetska/ua/catalog/print/46862.htm Документ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171005202150/http://www.oda.te.gov.ua/kremenetska/ua/catalog/print/46862.htm |date=5 жовтня 2017 }}.</ref>.
* 2014 року на честь Олександра Капіноса названо вулицю в [[Дунаїв (Кременецький район)|Дунаєві]]<ref>[http://www.oda.te.gov.ua/kremenetska/ua/catalog/print/46862.htm Документ] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20171005202150/http://www.oda.te.gov.ua/kremenetska/ua/catalog/print/46862.htm |date=5 жовтня 2017 }}.</ref>.
* Пам'ятна дошка на будівлі корпусу №&nbsp;2 [[Національний лісотехнічний університет України|НЛТУ]].
* Пам'ятна дошка на будівлі корпусу №&nbsp;2 [[Національний лісотехнічний університет України|НЛТУ]].


=== Нагороди ===
=== Нагороди ===
* [[21 листопада]] [[2014]] року присвоєно звання [[Герой України]] з удостоєнням [[Герой України|ордена «Золота Зірка»]] (посмертно)&nbsp;— ''за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час [[Революція гідності|Революції гідності]]''<ref>{{УПУ|890/2014|21 листопада 2014|Про присвоєння звання Герой України}}</ref>.
* [[21 листопада]] [[2014]] року присвоєно звання [[Герой України]] з удостоєнням [[Герой України|ордена «Золота Зірка»]] (посмертно)&nbsp;— ''за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час [[Революція гідності|Революції гідності]]''<ref>{{УПУ|890/2014|21 листопада 2014|Про присвоєння звання Герой України}}</ref>.
* [[Медаль «За жертовність і любов до України»]] ([[УПЦ КП]], червень 2015) (посмертно)<ref>[http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні] {{Webarchive|url=https://archive.is/20150706172714/http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html |date=6 липня 2015 }} // ТСН.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 5 липня.</ref>
* [[Медаль «За жертовність і любов до України»]] ([[УПЦ КП]], червень 2015) (посмертно)<ref>[http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні] {{Webarchive|url=https://archive.today/20150706172714/http://tsn.ua/ukrayina/patriarh-filaret-nagorodiv-pochesnimi-medalyami-rodichiv-geroyiv-nebesnoyi-sotni-450435.html |date=6 липня 2015 }} // ТСН.&nbsp;— 2015.&nbsp;— 5 липня.</ref>


== Див. також ==
== Див. також ==
Рядок 104: Рядок 103:
== Примітки ==
== Примітки ==
{{reflist|2}}
{{reflist|2}}
== Джерела ==
* [[Шевченко Сергій Володимирович|''Шевченко С.&nbsp;В.'']]&nbsp;Проща-2014&nbsp;— з молитвою за Україну та її героїв // [[Імперія терору]].&nbsp;— К.: Фенікс, 2021.&nbsp;— С.&nbsp;220. ISBN 978-966-136-780-6


== Посилання ==
== Посилання ==

Версія за 03:21, 17 вересня 2023

Шаблон:Інші значення


Олекса́ндр Анато́лійович Капіно́с (псевдо «Кремінь»; 10 березня 1984, с. Дунаїв, Кременецький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР — 19 лютого 2014, Київ, Україна) — український фермер, громадський активіст, учасник Революції гідності, член партії ВО «Свобода»[1]. Загинув на Євромайдані під час зіткнень на вулиці Грушевського. Герой України (2014, посмертно).

Життєпис

Олександр Капінос мешкав у с. Дунаїв Кременецького району Тернопільської області. Навчався у Львівському лісотехнічному інституті. У 2001 році закінчив із золотою медаллю Дунаївську ЗОШ І—III ступенів та поступив на навчання в Український державний лісотехнічний університет (сьогодні — Національний лісотехнічний університет України, Львів). У 2005 році отримав диплом бакалавра з відзнакою, а 2006-го — диплом спеціаліста з відзнакою за спеціальністю «Технологія деревообробки».

Очолював громадську організацію «Патріот Волині».

У 2008—2009 роках, під час проживання у Вінниці, був керівником громадської організації патріотичного спрямування «Сколоти».

На початку 2012 року відстояв права громади і не дозволив побудувати в рідному Дунаєві завод, який би зруйнував екологію Кременецьких гір. Займався фермерством та відродженням рідного села. З 4 липня брав участь у акції на захист української мови, що відбувалася у Києві біля Українського Дому[2]. Був одним із тих, хто оголосив голодування на знак протесту проти прийняття мовного закону Ківалова-Колісніченка та протримався найдовше[3].

В одному з інтерв'ю газеті «Тиждень.ua» сказав:

«Голодую із суботи. Виїжджаючи з дому сюди, сказав собі, що без перемоги не повернуся, і вірю, що ми переможемо. Я не згодний з політиками, які сказали, що ми перемогли. Перемога — це скасування законопроєкту і мораторій на спекуляцію мовними, історичними питаннями, які призводять до розколу нації. Вважаю, що таке рішення влади може бути вказівкою Кремля. Керівництво за певні свої інтереси віддає наші мовні інтереси. Крім того, наближаються вибори. Люди, які обирали Януковича і Партію регіонів, уже не збираються за них голосувати, я це знаю від них особисто. І окрім таких штучних проблем, як мовна, у них немає інших методів, щоб утриматися при владі.»[4]

В інтерв'ю інтернет-виданню «Paralleli» зауважив:

«Я приїхав наступного дня після голосування цього закону. Їхав сам, автостопом. Раніше ніколи не голодував. Є побоювання тільки за своїх рідних. Я знав, чому сюди їду. Кудись йти чи їхати і вертатися без перемоги, мені вже таке просто набридло. Я фермер. Мав би зараз до жнив готуватися. А так отут зараз».[5]

Щороку приїздив до Києва на Покрову та брав участь у маршах УПА.

Організатор багатьох вечорниць та культурно-мистецьких заходів для молоді, які відроджували традиції та культуру предків-українців. Ініціював створення пам'ятника Шевченку в рідному селі, був першим, хто виступив за зняття радянської символіки у рідному селі; створив спортивний клуб і власним коштом та силами облаштовував його[6].

У сусідньому селі Куликів Сашко співав у хорі й організував гурток зі співів. Грав на баяні, гітарі, бандурі, знав і збирав українські пісні, був закоханий в історію України. «Жоден житель цього села стільки не зробив, як він. Його вся молодь поважала, такого хлопчини більше немає у всьому районі», — зазначає директор клубу села Куликів Микола Каняєв.[7]

Волонтер літніх таборів для дітей-сиріт зі всієї України, що проходили за ініціативою міжнародного благодійного фонду «Нове покоління».

Біля пам'ятника Тарасові Шевченку в Києві під час маршу 1 грудня 2013 року

На Майдані

Був активним на Євромайдані, служив у 35-ій штурмовій сотні «Волинська Січ». Батько зізнається, що не завжди підтримував сина, коли той їхав на Майдан. За незламний дух мав псевдонім «Кремінь». Був ройовим. «Йому довіряли, бо був відповідальним, беззаперечно виконував всі накази», — каже Сергій Мерчук, боєць Волинської Січі.

Сестра Олександра Капіноса пригадує, що він був на Майдані у Києві від листопада 2013 року. Додому приїжджав ненадовго по чисті речі й відпочити. Новий рік, Різдво зустрічав з побратимами на Майдані. 18 лютого 2014 року телефонував та казав, що якщо нічого не зміниться — повернеться в рідне село[8], але вже увечері між 21:00 та 22:00 годинами зазнав поранення голови внаслідок вибуху гранати під час атаки силовиків біля барикади поблизу Будинку профспілок. 18 лютого увечері 35-та сотня мала завдання обороняти двір Будинку профспілок. «Ми закидали міліцію коктейлями Молотова, вийшли з двору і всі кажуть, що треба йти відпочити. А Сашко перебиває: „Ні, нікуди не йдемо, тому що людей небагато, Беркут може прорвати кордон“. Ми погодилися. За годину він отримав смертельне поранення», — пригадує Сергій Мерчук. Пораненого Героя відвезли до лікарні, де йому зробили операцію. Перед операцією Олександр був при свідомості. Сказав, що в нього стріляли. Навіть тоді переконував: «Все буде добре, ми переможемо!» Боровся до останнього. Після надзвичайно важкої та тривалої операції прийшов до тями, але травма була надто складною. 19 лютого помер після 4-годинної операції в лікарні — зупинилось, не витримало серце[9].

«Коли я впаду, мою кров вип'є рідна земля, щоб виростити з неї траву для коня того, хто стане на моє місце», — такий напис вибрав Сашко для пам'ятника Борцям за Волю і незалежність України, який разом з братом побудували в сусідньому селі Куликів.

«Сашко загинув з вірою в те, що справи його будуть продовжені і Україна пишатиметься своїми синами», — переконана його дівчина Олена Котляр. 10 березня Олександру мало б виповнитися 30 років. Після перемоги Єврореволюції він збирався одружитися.

Вшанування пам'яті

Меморіяльна дошка Сашкові Капіносу
Пам'ятний знак Олександрові Капіносу на алеї Небесної сотні
  • 20 лютого в Архікатедральному соборі Непорочного Зачаття Пресвятої Богородиці (УГКЦ) у Тернополі в день жалоби відслужили Святу Літургію за невинно убієнними в час мирних акцій у Києві Олександром Капіносом та Устимом Голоднюком[10].
  • 10 березня 2014 року в Куликові Кременецького району відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки жителю села Олександрові Капіносу, яку встановили на клубі[11].
  • На День Незалежності 24 серпня 2014 року в Дунаєві відкрили пам'ятник Герою Небесної сотні. Участь в урочистому відкритті пам'ятника Олександру Капіносу взяв голова Тернопільської облдержадміністрації Олег Сиротюк і голова Кременецької райдержадміністрації Віталій Ткачук. На пам'ятнику Олександр Капінос зображений у повен зріст зі стягом у руках. Біля його ніг лежить бандура.[8][12]Він умів грати на цьому інструменті. Як оповіла рідна сестра — Наталія Каняєва,
  • 2014 року на честь Олександра Капіноса названо вулицю в Дунаєві[13].
  • Пам'ятна дошка на будівлі корпусу № 2 НЛТУ.

Нагороди

Див. також

Шаблон:External media

Примітки

Джерела

Посилання

Шаблон:Список загиблих учасників Євромайдану Шаблон:Герої України

  1. ↑ Олександр Капінос на сайті ВО «Свобода»
  2. ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою test3 не вказано текст
  3. ↑ Каменяр К. «Пам'яті борця за Україну Сашка Капіноса»  // «Каменярі-інфо». — 2014. — 20 лютого.
  4. ↑ Обличчя протесту // Тиждень.ua. — 2012. — 12 липня.
  5. ↑ Я голодую! // Paralleli. — 2012. — 12 липня.
  6. ↑ Віра Касіян. Щиро прагнув відродити село // Вільне життя плюс. — 2014. № 31 (23 квіт.). . С. 7.
  7. ↑ Олександр Капінос // Небесна сотня.
  8. ↑ 8,0 8,1 http://gazeta1.com/index.php/80-ostanni-novini/15095-pamyatnik-geroyu-nebesnoji-sotni--oleksandru-kapinosu-postav-u-dunaevi

  9. ↑ ВО «Свобода» висловлює співчуття рідним і близьким націоналіста Олександра Капіноса з приводу його трагічної смерти  // ВО «Свобода». — 2014. — 19 лютого.
  10. ↑ За душі Капіноса, Голоднюка та інших, убитих на Майдані, у Тернополі моляться зі сльозами (Фото)  // 7 Днів—Україна. — 2014. — 20 лютого.
  11. ↑ Марічка Шаган-Тетеря. У пам'ять про Олександра Капіноса // Вільне життя плюс, № 20 (15548), 14 березня 2014 року.
  12. ↑ Герой Майдану з Тернопільщини постав у повен ріст у бронзі // 0352.
  13. ↑ Документ .
  14. ↑ Шаблон:УПУ
  15. ↑ Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН. — 2015. — 5 липня.
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Капінос_Олександр_Анатолійович&oldid=30191