Г

Шаблон:Кирилиця Г, г («ге») — літера кириличної абетки. Вона є у всіх абетках, створених на слов'яно-кириличній основі, у тому числі в українській абетці.

В українській мові літера зазвичай передає приголосний [ɦˠ] або дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний [ɣ].

Історія

Походить від літери («глаголь») старослов'янської кириличної абетки, у якій утворена від грецько-візантійської літери Γ, γ («гамма»). У глаголиці мала накреслення . У кириличній буквеній цифірі числове значення — «3», у глаголичній — «4».

Назва літери «глаголь» походить від Шаблон:Lang-cu («говори», «кажи») або Шаблон:Lang-cu2 («слово»).

У староукраїнській графіці означала фарингальний задньоязиковий [ħ], а в складі диграфа кг передавала вибуховий [ɡ] в іншомовних словах (Шаблон:Lang-cu2).

У зв'язку з наявністю різних писем, шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) «Г» вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначити час і місце написання пам'яток.

У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма літери.

В українській мові

У сучасній українській мові цією літерою позначають фарингальний щілинний дзвінкий приголосний (голова, гарно, геть, гнів). Позначає дзвінкий гортанний фрикативний [ɦˠ] або дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний [ɣ].

Тільки в словах легкий, вогкий, нігті, кігті, дігтяр «г» знеголошується й може оглушуватися до звука [ħ] ([лехкий], [вохкий], [к'іхт'і], [н'іхт'і], [діхт'ар]).

В абсолютному кінці слова дзвінкість зберігається (біг, сніг), як і в решті слів перед глухими (мигтіти, пругкий).

У запозиченнях

У словах іншомовного походження українська «г» може представляти різні звуки, це пов'язане не тільки з фонетикою мови-джерела, але й зі шляхами запозичення, а також традиціями правопису.

• Звук [g] — у всіх випадках. У чинному правописі паралельно з «г» цій функції вживають також «ґ», деякі проєкти правопису приписують передавати [g] виключно літерою «ґ».
• Звук [h] — у традиційному написанні низки слів (Гітлер, Робін Гуд, Гулль), а також у деяких проєктах правопису. У чинному правописі паралельно вживають також літеру «х» (хайль, хакер, хобі, хокей, хот-дог);
• Звук [ɣ] — на місці грецької γ (біологія, гамма, граматика), а також іспанської літери «g» (Че Гевара).
• Густий придих на початку слів у грецизмах (Геракл, гіпотеза, Гомер, гомологія). У грецьких словах, запозичених прямо з новогрецької або через церковнослов'янську мову, придих не передають (Іраклій, історія, омонім);
• Звук ɦ (Гаага, Гарлем)

Докладніше див. розділ Проблема «Г» і «Ґ»
Див. також Український правопис

В інших кириличних писемностях

Літера — Г

Слов'янські мови

• У білоруській мові передає дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний [ɣ].
• У російській мові означає: 1) дзвінкий м'якопіднебінний проривний [ɡ] (у стані перед голосними й дзвінкими приголосними); 2) глухий м'якопіднебінний проривний [k] (перед глухими приголосними й наприкінці більшості слів); 3) дзвінкий губно-зубний фрикативний [v] (у закінченнях родового відмінка «-его», «-ого», а також у слові сегодня); 4) дзвінкий м'якопіднебінний фрикативний [ɣ] (у словах благо, Бог, Господь, иногда, когда, тогда та наприкінці слів у деяких діалектах).
• У болгарській мові передає дзвінкий м'якопіднебінний проривний [ɡ] (ґ).
• У македонській абетці передає [ɡ]. Див. також «ѓ»
• У сербській кирилиці («вуковиці») передає [ɡ].

Неслов'янські мови

• У казахській кирилиці «г» позначає [ɡ]; похідна від неї літера «ғ» — звуки [ʁ] і [ɣ]; для передавання схожого звука [h] використовують специфічну кириличну літеру «һ» (великий варіант — «Һ»).
• У киргизькій кирилиці «г» вживають для позначення звуків [ɡ] і [ʁ].
• У молдавській кирилиці передає [ɡ].
• У монгольській кирилиці літерою «г» передають звук [ɡ].
• У румунській кирилиці означала [ɡ]
• У таджикській кирилиці «г» позначає звук [ɡ], похідна від неї літера «ғ» вживається для позначення [ʁ]. Для передавання схожого звука — глухого гортанного фрикативного [h] використовують літеру «ҳ».
• У татарській кирилиці літерою «г» передають звук [ɡ], для передавання схожого звука [h] використовують літеру «һ».

Інше використання

• Нині використовується також при класифікаційних позначеннях і означає «четвертий»: розділ «г». При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: 5-Г клас, будинок 12-Г тощо
• Зображення курсивної малої «г» з двома горизонтальними рисками з 1 березня 2004 року стало офіційним позначенням української гривні.
• Велика Г — скорочене позначення приставки «гіга» у SI (ГБ — «гігабайт»).
• Маленька г — скорочене позначення приставки «гекто» у СІ (га — «гектар»).
• Маленька г — скорочене позначення грама.

Похідні літери

• Ґ ґ («г» з гачком) — літера для позначення звука [ɡ] в українській, русинській, білоруській (тарашкевиця) абетках та в абетці російського діалекту циганської мови.
• Ѓ ѓ — літера македонської абетки, уживана для позначення дзвінкого твердопіднебінного проривного звука [ɟ] або дзвінкого ясенно-твердопіднебінного африката [d̠͡ʑ].
• Ғ ғ — літера азербайджанської (до 1992 р.), башкирської, казахської, таджицької, узбецької (до 1992) абеток, а також абетки келдерарського діалекту циганської мови. Призначена для позначення звуків [ʁ] і [ɣ], схожих на український [ɦ].

Проблема «Г» і «Ґ»

Докладніше: Правопис «г» і «ґ»
Шаблон:Розширити розділ

Після повернення літери «Ґ» до української абетки постало питання розмежування їхніх функцій. Шаблон:Clear:left

Таблиця кодів

Кодування	Регістр	Десятковий код	16-ковий код	Вісімковий код	Двійковий код
Юнікод	Велика	1043	0413	002023	00000100 00010011
	Мала	1075	0433	002063	00000100 00110011
ISO 8859-5	Велика	179	B3	263	10110011
	Мала	211	D3	323	11010011
KOI-8	Велика	231	E7	347	11100111
	Мала	199	C7	307	11000111
Windows-1251	Велика	196	C3	303	11000011
	Мала	227	E3	343	11100011

Див. також

• Гамма

Джерела

• Г — Енциклопедія сучасної України
• Шаблон:СУМ-11
• Шаблон:УРЕ
• Півторак Г. П. Г // Українська мова. Енциклопедія. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2000.