-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Заріфуллін Павло В'ячеславович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Kozubenko
Немає опису редагування
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 08:33, 7 жовтня 2023


Павло́ В'ячесла́вович Заріфу́ллін (Шаблон:Lang-ru; Шаблон:Н5 серпня 1977, Казань, Татарстан) — російський журналіст, один із засновників Євразійського союзу молоді, де був «начальником імперської мережевої ставки».

Біографія

Етнограф за освітою. Колишній член Націонал-більшовицької партії Росії, керівник відділення в м. Казані, Татарстан. Вийшов з партії разом з Олександром Дугіним і приєднався до новоутвореного Євразійського руху. В лютому 2005 р. був одним з засновників Євразійського союзу молоді. З 9 червня 2005 р. керівник Російського Управління Міжнародного Єразійського Руху. З 2006 р. веде ток-шоу «Мобілізація» на кабельному каналі О2-ТВ. З 2007 р. веде програму «Мобілізація 2.0» на Євразія ТВ та FM-радіостанції «Російська Служба Новин».[1]

Був одним з організаторів Російських маршів, акцій громадської непокори та вандалізму проти України і Молдови. Звинувачувався у поширенні українофобських поглядів, закликав до знищення та розчленування української держави. Неодноразово визнавався персоною нон ґрата в Україні в зв'язку з екстремістською та протиправною діяльністю.[2]

9 червня 2006 р. був депортований з території України за намір взяти участь у акціях протесту проти навчань НАТО у Євпаторії. Проголошений персоною нон ґрата. За обопільною домовленістю Росії і України влітку 2007 р. заборона на в'їзд до України була знята. В жовтні 2007 р. СБУ визнала Заріфулліна підозрюваним у організації акту вандалізму на горі Говерла. 24 жовтня 2007 р. СБУ поновила статус персони нон ґрата Заріфулліну та лідеру ЄСМ Олександру Дугіну та направила офіційний запит російським правоохоронним органам розслідувати причетність російських громадян до злочинів на території України.[3]

У 2009 році порвав з ЄСМ, і проголосив про саморозпуск організації. У ЄСМ однак спростували ці заяви і звинуватили Заріфулліна у екстремізмі.[4]

Див. також

Виноски

Джерела