Чеченські біженці

Через дві чеченські війни десятки тисяч чеченців змушені були залишити Чечню і розселитися по регіонах Росії, а також ближньому і далекому зарубіжжю.

В Росії

Центр моніторингу внутрішніх переміщень зазначає, що сотні тисяч людей змушені були залишити свої будинки після 1990 року. Це число включає в себе більшу частину некорінного населення Чечні (приблизно 300 тисяч осіб, головним чином росіяни, але також вірмени, інгуші, грузини, українці та багато інших) хто покинув свої будинки і не повернувся до 2008 року. Багато чеченців також перебралися до Москви та інших міст Росії. Згідно з дослідженням, проведеним Норвезькою радою з біженців, приблизно 139 тисяч чеченців розселилися по регіонах Російської Федерації.

В Інгушетії

У сусідній Інгушетії на піку кризи, після початку Другої чеченської війни у 2000 році, приблизно 240 тисяч біженців майже подвоїли довоєнне населення республіки, яке становило до того 300 тисяч осіб (350 тисяч з урахуванням біженців із зони осетино-інгушського конфлікту). Це призвело до епідемії туберкульозу.

Приблизно 325 тисяч чоловік приїхали до Інгушетії першого року Другої чеченської війни. Близько 185 тисяч осіб було в республіці до листопада 1999 року, і 215 тисяч жили до червня 2000 року. У жовтні 1999 року кордон Чечні та Інгушетії було перекрито російськими військами, які обстріляли колону біженців.

Тисячі біженців російські війська змусили повернутися в грудні 1999 року. Після 2001 року багато таборів біженців були насильно закриті зусиллями нового чеченського уряду під керівництвом Ахмата Кадирова та новим інгушським урядом на чолі з президентом Муратом Зязіковим. До лютого 2002 року в Інгушетії залишалося близько 180 тисяч чеченських біженців, і 150 тисяч до червня того ж року. Більшість їх жила в наметових містечках, занедбаних заводах, фабриках, поїздах чи сім'ях співчуваючих інгушів. До початку 2007 року в республіці залишалося менше 20 тисяч чеченських біженців і багато хто з них збирався інтегруватися на місцевому рівні, а не повертатися до Чечні.

У Чечні

Станом на 2006 рік, понад 100 тисяч осіб залишалися внутрішньо переміщеними особами, мали погані житлові умови та жили у злиднях. Усі офіційні центри для внутрішньо переміщених осіб у республіці були закриті, а діяльність іноземних неурядових організацій була обмежена урядом.

За кордоном

З 2003 року, коли великі бойові дії фактично припинилися, відбувається різке зростання числа біженців чеченських, які домагаються статусу політичних. Одним із пояснень є процес «чеченізації», який розпочався в республіці і який наділяв владою Ахмата Кадирова та його сина Рамзана Кадирова. Інше пояснення полягає в тому, що після десяти років війни та свавілля багато чеченців втратили надію на відновлення в Чечні нормального життя і почали намагатися розпочати нове життя у вигнанні.

Євросоюз

Мітинг у Страсбурзі 23 лютого 2017 року на згадку про депортацію чеченців та інгушів.

За даними Верховного комісара ООН у справах біженців, у 2003 році понад 30 тисяч громадян Росії (з яких понад 90% чеченці) подали прохання про надання притулку в Євросоюзі. Чеченці стали найбільшою групою біженців у ЄС. Згідно з неофіційним звітом, на січень 2008 року кількість чеченців у Європі могла досягати 70 тисяч. Згідно з іншою оцінкою, у березні 2009 року в Європі перебувало понад 130 тисяч чеченців, включаючи колишніх повстанців. У вересні 2009 року Рамзан Кадиров оголосив про те, що Чечня відкриє свої представництва в Європі з метою переконати чеченських біженців повернутися на батьківщину.

У 2007 році Австрія надала притулок більш ніж 2 тисячам чеченських біженців. Їхня загальна кількість на січень 2008 року склала приблизно 17 тисяч. Таким чином, чеченська діаспора в Австрії є однією з найбільших у Європі. У січні 2008 року Йорг Хайдер, праворадикальний губернатор Каринтії, закликав до мораторію на надання притулку, обґрунтовуючи це зростанням злочинності з боку біженців. Станом на 2012 рік в Австрії проживало понад 42 тисячі біженців.

На початок 2008 року Бельгії жило приблизно 7-10 тисяч біженців, багато із них в Арсхоті. Щонайменше 2 тисячам з них у 2003 році було надано політичний притулок.

У 2003 році табори біженців у Чехії були переповнені через поток біженців із Чечні.

Станом на 2009 рік Данія є однією із шести країн Європи з найбільшою чеченською діаспорою.

[[Файл:Шаблон:Прапор Франция|20x13px|Франция]] На початок 2008 року облизько 10 тисяч чеченців жили у Франції. Найбільші чеченські громади розташовуються в Ніцці (де у неї виник гострий конфлікт з іммігрантами з Північної Африки), Страсбурзі и Парижі (де розташовано французько-чеченський центр). Чеченці також живуть у Орлеані, Ле-Мані, Безансоні, Монпельє, Тулузі и Турф. 2008 року тисячі людей намагалися пробратися до Франції з Польщі.

На початок 2008 року у Нісеччині приблизно 10 тисяч чеченців.

У Польщі майже 3600 чеченців подали заявки на набуття статусу біженців у перші вісім місяців 2007 року, і понад 6 тисяч - у наступні чотири місяці. Станом на 2008 рік, чеченці були найбільшою групою біженців, які прибули до Польщі (90% у 2007 році).

З 1999 года Іспания надала притулок сотням чеченських сімей.

[[Файл:Шаблон:Прапор Великобритания|20x13px|Великобритания]] В Великій Британії перебуває велика кількість чеченських біженців. Деякі їх розшукуються у Росії, але уряд країни відмовляється екстрадувати їх із міркувань захисту прав людини. Деякі з урядовців Ічкерії, такі, як Ахмед Закаєв, перебралися у Велику Британію.

Тисячі інших біженців осіли в інших країнах Євросоюзу, таких як Швеція та Фінляндія.

Інші країни

Чеченські діти у таборі біженців у Стамбулі

[[Файл:Шаблон:Прапор Азербайджан|20x13px|Азербайджан]] Із 12 тисяч чеченських біженців, які прибули до Азербайджану, більшість переїхала до Європи. 2003 року в країні залишалося 5 тисяч осіб, а в 2007 році — 2 тисячі.

[[Файл:Шаблон:Прапор Канада|20x13px|Канада]] На початок 2008 року кілька сотень людей мешкали в громадах Канади.

З приблизно 4 тисяч чеченців, які шукали захисту в сусідній Грузії, більшість осіла в Панкіській ущелині, з яких у 2008 році там залишалося понад 1100 осіб.

Від 3 до 4 тисяч чеченців прибули до Туреччини, більшість з яких залишила країну. У 2005 році лишилося приблизно 1500 осіб. Багато хто з чеченських біженців ще не отримав офіційного статусу біженців. Без цього вони не можуть навчатися чи працювати.

Україна є головною транзитною країною на шляху чеченських біженців до Європи (але деякі рухаються через Білорусь). Невелика кількість чеченців осіла в Криму. Післе обрання Віктора Януковича він почав утискувати чеченців поліцейськими рейдами та раптовими депортаціями, іноді навіть поділяючи сім'ї.

На початок 2008 року в Арабських еміратах проживало 2-3 тисячи чеченців.

[[Файл:Шаблон:Прапор США|20x13px|США]] Маленька, але зростаюча чеченська спільнота є у США, головним чином в Каліфорнії и Нью-Джерсі.

Азербайджан і Грузія, порушуючи свої міжнародні зобов'язання, видали кілька чеченських біженців до Росії. Європейський суд з прав людини визнав, що цим Грузія порушила їхні права.

Під час війни в Південній Осетії в 2008 році понад тисячу чеченських біженців із Панкіської ущелини втекли до Туреччини разом зі своїми грузинськими сусідами.

Відомі біженці

• Ільяс Ахмадов (1960) - колишній міністр закордонних справ невизнаної Чеченської Республіки Ічкерія (ЧРІ). 2004 року отримав політичний притулок у США.
• Хасан Баієв (1963) - чеченський та американський пластичний хірург, самбіст, дзюдоїст, меценат, письменник.
• Мілана Бахаєва (1979) - журналістка, письменниця, правозахисниця.
• Ахмед Закаєв (1959) - "бригадний генерал" ЧРІ, міністр культури і віце-прем'єр ЧРІ, з 1996 - міністр закордонних справ ЧРІ.
• Умар Ісраїлов (1981-2009) - учасник сепаратистських озброєних формувань в Чеченській Республіці, пізніше співробітник охорони Рамзана Кадирова.
• Тимур Муцураєв (1976) – бард, учасник збройного конфлікту у Чечні на боці Збройних сил ЧРІ.
• Мамед Халідов (1980) — боєць змішаних єдиноборств, що проживає в Польщі.
• Сулім Ямадаєв (1973-2009) - російський військовий діяч, підполковник, командир батальйону "Схід" 291-го мотострілецького полку 42-ї гвардійської мотострілецької дивізії Російської армії в 2003-2008. Учасник Першої та Другої чеченських та П'ятиденних воєн. Герой Російської Федерації.
• Зелімхан Яндарбієв (1952-2004) - в 1996-1997 роках виконуючий обов'язки президента ЧРІ.

Див. також

• Чеченська діаспора
• Мухаджирство серед нахських народів

Посилання

• Guidelines на випробуваннях Chechen IDPs, Asylum Seekers& Refugees in Europe, European Council on Refugees and Exiles
• Georgia: UNHCR closely monitoring Chechen refugees' situation, United Nations High Commissioner for Refugees
• Blasts in Chechen Capital Unleash New Wave of Refugees
• Chechen Refugees Fast to Decry War, Ассошіейтед Прес, 22 червня 2001
• The Plight of Chechen Refugees in Georgia, Islamic Human Rights Commission, 17 червня 2003
• Право не відшкодовувати: питання про те, що заборонено Chechens dispersed in Russian Federation, Chechnya Advocacy Network, серпень 2003
• The Plight of Chechen Refugees revisited, Islamic Human Rights Commission, 21 березня 2005
• Німеччина: Chechen Refugees Безкоштовно для захисту, але необхідна Integration Support, Refugees International, 12 червня 2005
• Refugees and Diaspora, Chechnya Advocacy Network, 2007
• The burden of «Euro-tourism», Prague Watchdog, September 14, 2009
• «Brothers, Bread and the Bosphorus», Аль-Джазіра, 13 травня 2010
• Chechnya Day, website run by Chechen diaspora як добре, як інші, aimed at raising awareness до 'трагічних і genocidal events' beginning on 23 лютого 1944.