-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Загін «Погоня»: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Rotondus
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 15:21, 7 жовтня 2023

Шаблон:Картка військового підрозділу

Загін «Погоня» (Шаблон:Lang-be) — військова структура, сформована із добровольців з Білорусі, які брали участь у збройному конфлікті на Донбасі на боці України проти агресії Російської Федерації. Загін не воював як єдина бойова одиниця — його бійці натомість воювали невеликими групами у складі різних українських підрозділів.

Загін був сформований у липні 2014 року, тренувальний табір розташовано на Волині. Загін оголосив про припинення військової діяльності у вересні 2016 року — члени створили організацію «Громадський сектор Загін "Погоня"», яка в першу чергу займається наданням різнобічної допомоги білоруським добровольцям.

Загін носив назву «Погоня» — традиційного національного герба Литви та Білорусі.

Історія

Після завершення «Революції гідності» велика кількість білорусів, які брали участь у подіях на Майдані Незалежності почали поповнювати ряди добровольчих батальйонів. Зокрема влилися до лав «Донбасу» та «Азову». 3 червня командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко в інтерв'ю журналістам повідомив, що в його підрозділі воюють 15 білорусів[1]. Серед них, за його словами, були і ті, хто прибув із Білорусі, і ті, хто до цього мешкав в Україні.

Білоруські журналісти повідомляли протягом літа 2014 року про білорусів, які воюють у лавах «Добровольчого українського корпусу», сформованого Правим сектором, у «Подільській Січі», що була сформована на Хмельниччині, та у батальйонах «Азов» і «Донбас»[2][3]. Щодо реальної кількості бійців на той час достеменних даних немає, адже більшість учасників формувань називаються різними псевдо, зберігаючи анонімність.

Наразі вважається, що початкова кількість загону «Погоня» була 5 людей. Одним з організаторів загону став український політик з Волині Ігор Гузь. Він повідомив журналістам, що формування загону як бойової одиниці почалось у липні в спеціально облаштованому таборі на Волині. Втім, у бойові дії як самодостатня одиниця підрозділ не вступав. Його бійці після тренувань були об'єднані у групи по 3-7 чоловік і вливались у добровольчі батальйони та інші формування. Така схема була прийнята для конспірації, аби спецслужби Білорусі не змогли вирахувати його учасників[4].

Мінський політолог Роман Яковлевський у коментарі російському телеканалу «Росія 24» зазначив, що за його даними спільні українсько-білоруські табори для патріотичної молоді на Волині існували і в попередні роки. Отже, вони і могли стати основою для вишкільного табору «Погоні». Також він не виключив, що загін міг поповнюватися за рахунок добровольців з організації «Молодий фронт», які в різні часи зазнавали серйозних репресій із боку білоруської влади[2].

Припинення діяльності

Шеврон загону «Погоня» у бійця батальйона Кастуся Каліновського (2022)

У вересні 2016 року Загін «Погоня» оголосив про припинення участі в бойових діях на сході України. Члени створили організацію «Громадський сектор Загін "Погоня"», яка в першу чергу займається різнобічною допомогою білоруським добровольцям.[5]

У березні 2022 року під час російського вторгнення в Україну «Громадський сектор Загін "Погоня"» закликав підтримати батальйон імені Кастуся Калиновського.[6]

Керівництво та структура

Щодо керівництва підрозділу з білоруського боку даних немає. З українського боку «хресним батьком» називається політик з Волині Ігор Гузь. За його даними у структуру загону була покладена тактика УПА. Невеликі самодостатні підрозділи розміром 3-5-7 людей. Учасники загонів можуть не знати один одного, а зв'язок між ними здійснюють в разі потреби командири[4].

Чисельність

За даними телеканалу «Белсат» на участь у підрозділі зголосились більше сотні людей, але з них для «Погоні» було відібрано кілька десятків перевірених добровольців. Вони і сформували кістяк підрозділу. Щодо загальної чисельності білорусів, які беруть участь у війні на сході України, то такі дані ніхто не подавав.

Втрати

На початку серпня 2014 р. у деяких білоруських ЗМІ з'явилась інформація про загибель 12 бійців загону «Погоня». Але згодом її спростувала представниця добровольчого формування Тетяна Єлавая. Вона зазначила, що бійці, про яких їй було відомо і які були на передовій, живі та здорові і перебувають у безпеці. Втім, вона не виключила, що могли загинути білоруси, які діють у складі інших добровольчих батальйонів[7][8].

26 червня 2022 року в боях під Лисичанськом загинув командир батальйону «Волат» Калиновського полку Іван «Брест»[9], який 2015 року приєднався до загону «Погоня»[10].

Переслідування на батьківщині

З боку правоохоронних органів Білорусі не раз лунали заяви, що людей, участь яких у війні на сході України буде доведено, чекає покарання за ст. «Найманство», санкція за якою може сягати від 3 до 7 років ув'язнення[11]. На початку жовтня 2014 р. голова КДБ Білорусі Валерій Вакульчик нагадав громадянам про відповідальність за незаконні з позиції законодавства республіки дії. Окрім того неодноразово правоохоронці звертались до білорусів із закликом не піддаватись на пропозиції брати участь у війні на боці сепаратистів із Донбасу[12]. Зазначалось, що подібні факти були викриті у Вітебську та Мінську у серпні 2014 р. Погрози на адресу білорусів учасників війни на Сході України лунали і від президента Білорусі Олександр Лукашенка.

В офіційній групі загону «Погоня» у мережі Facebook повідомлялось про те, що електрона пошта та сторінки у соціальних мережах учасників підрозділу неодноразово зламувалися. За даними Ігоря Гузя, деякі бійці будуть вимушені через можливі переслідування себе чи рідних залишитися в Україні або виїхати до країн Заходу.

Див. також

Примітки

Посилання

Шаблон:У соціальних мережах

Шаблон:Добровольчі військові формування України (2014 - дотепер)

Шаблон:Бібліоінформація