-
Гуріч Сергій Миколайович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.8) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 15:26, 7 жовтня 2023
| Гуріч Сергій Миколайович | |
|---|---|
 Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Сергі́й Микола́йович Гу́річ ( — Шаблон:ДС) — старший солдат Збройних сил України.
Життєпис
Закінчив Кожанську ЗОШ, захоплювався голубівництвом.
Мобілізований у червні 2014 року, старший солдат 25-го окремого мотопіхотного батальйону, командир відділення.
2 лютого 2015-го під час транспортування набоїв, паливних матеріалів та харчових продуктів спільна група 25-го ОМПб та 128-ї ОГПБр потрапила в оточення, в селі Рідкодуб БТР військових було підірвано із засідки. Вояки прийняли бій, у якому загинули Сергій Гуріч, майор Віталій Шайдюк, старшина Андрій Сабадаш, старший солдат Денис Гултур, солдат Сергій Макаренко зазнав контузії.
Без сина лишилися батьки.
Похований в Кожанці 5 лютого 2015-го, у останню дорогу проводжали усім селом.
Нагороди та вшанування
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- Указом Президента України № 553/2015 від 22 вересня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
- 27 травня 2015 року урочисто відкрито меморіальні дошки в Кожанській ЗОШ випускників на честь Сергія Гуріча та Андрія Сабадаша.