-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Квач Орест Арсенович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>Yasnodark
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 15:29, 7 жовтня 2023

Квач Орест Арсенович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Ква́ч Оре́ст Арсе́нович (23 липня 1991, м. Заліщики Тернопільської області — 27 липня 2014, м. Лутугине Луганської області) — український військовик, боєць батальйону територіальної оборони «Айдар». Кавалер ордена «За мужність» ІІІ ступеня.

Життєпис

Орест народився 23 липня 1991 р. в місті Заліщиках. У рідному місті навчався у спеціалізованій школі І-ІІІ ст. імені Осипа Маковея з поглибленим вивченням інформаційних технологій та технологічних дисциплін і гімназії імені братів Гнатюків. Став випускником військового ліцею ім. Івана Богуна, студентом Київського національного університету імені Вадима Гетьмана, бійцем спортивного клубу «Характерник» (м. Тернопіль). Громадський активіст, духовний ватажок.

Орест знав і любив історію, вільно володів англійською мовою, багато читав. Його девіз по життю звучав так: «Україна або смерть». Його улюбленим віршем авторства Вільяма Хенлі був «Нескорений», ось два останні рядки з нього:[1]

Шаблон:Вірші

Загинув у ході війни на сході України в боях за місто Лутугине 27 липня. За попередніми даними Анастасії Станко, підірвався на міні під час розвідувального рейду[2], за даними Книги пам'яті полеглих за Україну — це було під час бою на залізничному переїзді[3]. Останки хлопця вдалося розпізнати лише по нашивці на одязі, яку вишивала його наречена. Того дня в боях також загинули айдарівці підполковник Сергій Коврига, старший лейтенант Ігор Римар, старший прапорщик Сергій Шостак, сержант Микола Личак, старший солдат Іван Куліш, солдати Іолчу Алієв, Віталій Бойко, Ілля Василаш, Михайло Вербовий, Олександр Давидчук, Станіслав Менюк.

Похований у рідних Заліщиках.

Нагороди та відзнаки

  • Орден «За мужність» ІІІ ступеня (28 червня 2015, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[4].
  • «Спортивний герой» (посмертно) в обласній програмі «Герої спортивного року Тернопільщини — 2014»[5]

Шаблон:External media

Вшанування пам'яті

6 вересня 2014 року представники адміністрації Заліщицької гімназії, вчительського, учнівського та батьківського колективів у день сороковин Ореста Квача вшанували його пам'ять та Олега Гулька велозаїздом пам'яті. Маршрут проліг від подвір'я гімназії через села Дзвиняч, Бедриківці, Добрівляни до центру Заліщиків і завершився біля пам'ятника Степанові Бандері.[6]

8 травня 2015 року на стіні гімназії в Заліщиках, в якій навчався Орест Квач, відкрили й освятили пам'ятну дошку.

2015 року в Конотопі з'явилася вулиця Ореста Квача[7].

Стіна пам'яті на честь Ореста Квача. Київ, 2019 рік.

Див. також

Примітки

Джерела

  • Мадзій, І. Йому було лише двадцять три / Ірина Мадзій // Вільне життя плюс. — 2014. — № 62 (1 серп.). — С. 1 — (Бути воїном — значить жити вічно!).
  • Ще молоденький капітан душі своєї: Навіки будем у небеснім батальйоні // Вільне життя плюс. — 2014. — № 82 (10 жовт.). — С. 4.
  • Вістовський, О. Тіло упізнали за нашивкою, яку вишила наречена / Олег Вістовський // Свобода. — 2014. — № 63 (6 серп.). — С. 5.
  • Вістовський, О. Бути воїном — значить жити вічно! / Олег Вістовський // Колос. — 2015. — № 39 — 40 (15 трав.). — С.2.

Посилання

http://nekropole.info/ua/Orest-Kvach
http://www.segodnya.ua/regions/lvov/v-ternopolskoy-oblasti-pohoronili-23-letnego-boyca-batalona-aydar-541259.html
http://poglyad.te.ua/podii/ternopilschyna-znovu-v-skorboti-u-zoni-ato-zahynuv-23-richnyj-orest-kvach/

Шаблон:Учасники РУВ