-
Коновод Юрій Миколайович: відмінності між версіями
ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 0; позначено як недійсні: 1.) #IABot (v2.0.9.3) |
м (Імпортовано 1 версія) |
(Немає відмінностей)
| |
Поточна версія на 15:29, 7 жовтня 2023
| Юрій Коновод | |
|---|---|
 Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Ю́рій Микола́йович Коново́д (1964—2019) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни[1].
Життєпис
Народився 1964 року у місті Сєвєродонецьк[2]. З дитинства мешкав у селі Ланна, 1981-го закінчив 10 класів Ланнівської ЗОШ. Його було призвано на строкову службу, навчання проходив у Десні. Почув, що формується група в Афганістан, подав добровільний рапорт — виявив бажання долучитися до контингенту радянських військ.
15 січня 1983 року вилетів до Афганістану. Служив до 1984-го, дислокувались у селищі Катиборг. Неодноразово брав участь у боях, зазнав поранення в ногу.
1989 року закінчив історичний факультет Полтавського педінституту, переїхав до смт Зачепилівка Харківської області. Працював вчителем історії України та всесвітньої історії в Зачепилівці, останнім часом у ліцеї.
З початком бойових дій добровольцем пішов на фронт. 29 серпня 2016-го розпочав службу за контрактом — у 53-й механізованій бригаді, молодший сержант, водій-електрик розвідувального взводу 1-го батальйону. У жовтні 2018 року контракт сплив, знову повернувся, вже у складі «Айдару» — до якого прийшов 15 березня 2019-го, молодший сержант.
23 квітня 2019 року загинув в обідню пору від кулі снайпера поблизу смт Південне: разом з товаришами зупинив переміщення ворожої піхоти — прикриваючи відступ, противник посилив обстріл ВОП з ВКК та снайперської зброї. Під час зміни позиції зазнав смертельного кульового поранення у груди.
26 квітня 2019-го похований в селищі Ланна (Карлівський район, Полтавська область)[3]
Без Юрія лишилися дружина та двоє синів (старший син Станіслав — також військовослужбовець).
Нагороди та вшанування
- Указом Президента України № 19/2020 від 21 січня 2020 року за «особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» нагороджений орденом За мужність III ступеня (посмертно)[4].