-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Черноконь Олег Євгенович: відмінності між версіями

Матеріал з Разом
Перейти до навігації Перейти до пошуку
ua>InternetArchiveBot
(Виправлено джерел: 6; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7)
 
м (Імпортовано 1 версія)
 
(Немає відмінностей)

Поточна версія на 15:30, 7 жовтня 2023

Черноконь Олег Євгенович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:External media Оле́г Євге́нович Черноко́нь (, м. Київ, Українська РСР — Шаблон:ДС, с. Спартак, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни, позивний «Спец».

Біографія

Народився 1978 року у Києві. Мешкав у Голосіївському районі міста. Проходив службу в десантних військах.

Під час російської збройної агресії проти України добровольцем пішов на фронт, воював у складі батальйону «Айдар». Був розвідником і снайпером, володів навичками ножового бою. Наприкінці 2016 року підписав контракт із 72-ю бригадою.

Молодший сержант, снайпер-інструктор, командир відділення розвідувального взводу 3-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, військова частина А2167, м. Біла Церква, Київська область.

У 2017 році виконував завдання на опорному пункті «Шахта» (вентиляційний ствол шахти «Бутівка-Донецька», між Авдіївкою та окупованим селом Спартак), — найближчій українській позиції до окупованого Донецька, неподалік Донецького аеропорту.

Загинув 20 липня 2017 року близько 22:00 на спостережній позиції від осколкового поранення у голову під час чергового обстрілу опорного пункту «Шахта», — міна 82-мм калібру розірвалась на відстані 1,5 м від окопу, уламки міни пройшли нижче каски, яка лишилася неушкодженою[1][2]. Тоді ж дістав поранення у руку побратим Олега Вячеслав Куцмай (позивний «Цинк», загинув 21 травня 2018 року в бою біля Горлівки), бійці ДУК «Правий сектор» «Ман» і «Бонд» зазнали легких поранень і контузії[3].

Похований 24 липня на кладовищі Києва[4].

Залишилася дружина та двоє маленьких дітей.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 363/2017 від 14 листопада 2017 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ