-
Білан Руслан Миколайович
| Білан Руслан Миколайович | |
|---|---|
 Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Русла́н Микола́йович Біла́н (1986—2014) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис
Народтвся 1986 року в місті Охтирка (Сумська область). Закінчив 11 класів, автошколу, здобув посвідчення водія. Пройшов строкову службу, після якої залишився за контрактом.
Старший водій понтонного взводу, 91-й інженерний полк. Кілька разів брав участь у розмінуванні набоїв, що лишилися з часів Другої світової війни.
26 березня 2014-го із складом частини передислокований у Луганську область. У травні та липні побував вдома у відпустках.
9 серпня 2014 року вести бойову машину мав інший боєць, однак знітився та відмовився, за кермо сів Руслан. Загинув біля села Степанівка при танковому обстрілі терористами із засідки українських вояків.
Вдома залишилися мама Надія Василівна, дружина Ольга та двоє дітей — Ростислав 2012 і Валерія 2013 р.н.
Похований в Охтирці на Центральному кладовищі.
Нагороди та вшанування
- 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).
- його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 10, місце 16.
- почесний громадянин Охтирки (посмертно)
- вшановується на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави[1]
- в охтирській військовій частині А0563 відкрито «Стіну пам'яті», присвячену героям, які віддали життя за Україну. Серед них й ім'я Руслана Білана.[2]
- 2019 року в Охтирці відкрили пам'ятник саперам — серед них й Руслан Білан.[3]