-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Веремеєнко Олександр Юрійович

Матеріал з Разом
Версія від 21:22, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Веремеєнко Олександр Юрійович
UANs shoulder mark 01h.svg МатросШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олекса́ндр Ю́рійович Веремеєнко ( , с. Новоселівка, Старобільський район, Луганська область, Україна — Шаблон:ДС, с. Водяне, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець морської піхоти, матрос Військово-морських сил Збройних сил України. Учасник російсько-української війни. Позивний «Фартовий».

Біографія

Народився 1996 року в селі Новоселівка на Луганщині. В дитинстві втратив батька. У 2013 році закінчив загальноосвітню школу-інтернат міста Сєвєродонецьк. Займався спортом. 2015 закінчив Сєвєродонецький професійний будівельний ліцей (Сєвєродонецьке ВПУ № 98) за спеціальністю «гіпсокартонник-електромонтажник». Заочно навчався у Рубіжанському технікумі за фахом електрогазозварювальника.

29 липня 2016 року підписав контракт на військову службу на три роки.

Матрос, гранатометник 2-го відділення 3-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону 36-ї окремої бригади морської піхоти ВМС ЗС України. З 15 жовтня 2016 виконував завдання на території проведення антитерористичної операції, Оперативно-тактичне угруповання «Маріуполь».

6 березня 2017 року загинув від кульового поранення, якого зазнав близько 13:00 в ході тригодинного бою поблизу с. Водяне, на Маріупольському напрямку[1]. Про смерть Сашка розповів його бойовий товариш «Стаф»: «Нас почали обстрілювати жорстко, і він говорить, „Стаф, давай закинемо щось їм!“. Я говорю: „Ну давай. Термобар закинемо!“ І тільки він вийшов з бліндажа і все, останні йоги слова „по мені влучили“ і впав»[2][3].

Похований 8 березня на військовому кладовищі[4] в с. Чмирівка біля Старобільська.

Мати померла у 2017 році. Залишилися двоє братів і тітка.

Нагороди

Указом Президента України № 104/2017 від 10 квітня 2017 року, «за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ