-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Гайдук Микола Миколайович

Матеріал з Разом
Версія від 21:23, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Гайдук Микола Миколайович
UA-OR2-PVT-GSB-H(2015).png Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Мико́ла Микола́йович Гайду́к ( , м. Нікополь, Дніпропетровська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, смт Луганське, Бахмутський район, Донецька область, Україна) — старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

Народився 1974 року в Нікополі. Навчався у Нікопольській середній школі № 4. Закінчив Нікопольський металургійний технікум за спеціальністю «Інструментальне виробництво». 2007 року закінчив Державний інститут підготовки та перепідготовки кадрів промисловості, Технологічний факультет. Майстер спорту з кікбоксингу.

Під час російської збройної агресії проти України у 2014 році пішов на фронт добровольцем, брав участь в антитерористичній операції в районі Горлівки, Новгородського.

Після демобілізації займався волонтерством та громадською діяльністю, очолив «Асоціацію учасників бойових дій Нікопольщини». Взимку 2017 року брав участь у громадській акції «Блокада торгівлі з окупантами» (транспортна блокада окупованих територій Донецької та Луганської областей)[1]. Згодом підписав контракт і у травні 2017 року знову вирушив на передову. Виконував завдання на «Світлодарській дузі».

Старший солдат, командир відділення — командир бойової машини 43-го окремого мотопіхотного батальйону «Патріот» 53-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2026, м. Сєвєродонецьк.

Загинув 13 червня 2017 року близько 23:15 внаслідок артилерійського обстрілу взводного опорного пункту поблизу смт Луганське Бахмутського району, заводячи своїх побратимів в укриття і врятувавши життя 19-річному бійцю[2][3].

Після прощання у Дніпрі[4] похований 16 червня 2017 року на Алеї Слави міського кладовища Нікополя[5][6][7].

Залишились мати, брат, дружина Оксана та двоє синів — Марк і Микола.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 318/2017 від 11 жовтня 2017 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[8].

Примітки

Джерела

Посилання

Шаблон:У соціальних мережах

Шаблон:Учасники РУВ