-
Гнатишин Тарас Романович
| Гнатишин Тарас Гнатишин Тарас Романович | |
|---|---|
 Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Гнатишин Тарас Романович (позивний «Боцман»; 18 серпня 1974, м. Львів — 20 травня 2022, поблизу м. Золоте, Луганська область) — український військовослужбовець, старший солдат 24 ОМБр ім. Короля Данила, Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2023, посмертно).
Життєпис
Шаблон:Refimprove Гнатишин Тарас народився 18 серпня 1974 року в місті Львові. Дитинство провів у селі Липина, Яворівського району, звідки родом його батьки.
Навчався в Львівській середній загальноосвітній школі №46. У 1991 році закінчив Львівське середнє професійне училище №64Шаблон:Bare-inline.
Після закінчення навчання служив у Севастополі в морському флоті на кораблі «Очаків», що був потоплений під час вторгнення росії в Україну на початку 2014 року.
Працював у ПП "Домотехніка"Шаблон:Bare-inline (пройшов шлях від вантажника до завідувача складом), згодом на підприємствах "Exim Textil"Шаблон:Bare-inline, ТЗОВ "Аппарель-Захід"Шаблон:Bare-inline.
Останні роки працював водієм міжнародних перевезень, об'їздив майже всю Європу.
З початком повномасштабної війни допомагав облаштувати блокпости для захисту рідного Львова. Був справжнім патріотом, тому добровольцем вступив до лав ЗСУ.
Старший солдат. Служив водієм 2-мотопіхотноï роти мотопіхотного батальйону 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Оперативного командування «Захід» Сухопутних військ Збройних Сил України.
Захищав нашу Україну в одній з найпекельніших точок. Утримував позиції біля села Катеринівка, між м.Попасна та м.Золоте, Луганська область. Героїчно загинув 20-го травня внаслідок бойового зіткнення та масованого артилерійського обстрілу[1].
Похований 26 травня 2022 року на Личаківському військовому цвинтарі м.Львова.[2]
У Тараса Гнатишина залишилися дружина, двоє дітей, мама та брат.
Нагороди
- орден «За мужність» III ступеня (№8/2022 від 9 січня 2023 року, посмертно) — за особисту мужність і самовідданість, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.[3]
- орден "Хрест Героя" (№64 від 9 березня 2023 року, посмертно).
Вшанування пам'яті
Історія Тараса представлена у книзі американського фотографа та письменника Christopher BriscoeШаблон:Bare-inline "The Child on the Train : And Other Stories in War-Torn Ukraine"Шаблон:Bare-inline
Примітки
Джерела
- Тарас Гнатишин // Платформа пам'яті Меморіал
- Небесний батальйон Львівщини. Імена Героїв, які віддали життя у війні проти росії // Твоє Місто
- Президент відзначив нагородами 573 бійців. Із них 283 – посмертно // Новинарня. — 2023. — 9 січня.
- ↑
https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Втрати_силових_структур_внаслідок_російського_вторгнення_в_Україну_(16_травня_—_31_травня_2022)&oldid=39085839
- ↑
https://tvoemisto.tv/exclusive/nebesnyy_batalyon_lvivshchyny_imena_geroiv_yaki_viddaly_zhyttya_u_viyni_proty_rosii_129779.html
- ↑
https://www.president.gov.ua/documents/82023-45529