-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Звінник Олександр Іванович

Матеріал з Разом
Версія від 21:27, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Звінник Олександр Іванович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Олекса́ндр Іва́нович Зві́нник (25 серпня 1991, Київ, Україна5 вересня 2014, Тельманове, Тельманівський район, Донецька область, Україна) — солдат Національної гвардії України, учасник війни на сході України, водій БТРа (окремий стрілецький батальйон в/ч 3066, 27 Окрема бригада Національної гвардії України).

Життєвий шлях

Єдиний син в родині. Закінчив київську ЗОШ № 258, училище № 25. Солдат — мобілізований із запасу. Брав участь в параді на Хрещатику 24 серпня 2014-го, звідки рушив на передову.

Загинув поблизу Маріуполя при виконанні службово-бойового завдання в зоні проведення бойових дій — терористи обстріляли колону українських силовиків, що поверталася до Маріуполя, Олександр зазнав смертельного кульового поранення. Тоді ж загинули Микола Кобринюк, Петро Лавріненко, Юрій Спащенко, Андрій Шанський.

Похований у Києві на Лісовому кладовищі.

Відзнаки та нагороди

  • 14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність III ступеня» (посмертно).
  • в травні 2016-го у Києві відкрито меморіальну дошку честі Олександра Звінника.
  • 27 квітня 2021 року у Києві, в Парку на Жмаченка (вул. Генерала Жмаченка, 20), встановлено пам‘ятний знак та відкрито Алею Пам‘яті на честь Олександра Звінника.

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub