-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Керничний Максим Сергійович

Матеріал з Разом
Версія від 21:29, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Керничний Максим Сергійович
UA-OR8b-SSGT-GSB-H(2015).png ПрапорщикШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці

Макси́м Сергі́йович Керни́чний ( , м. Жмеринка, Вінницька область, Українська РСР — Шаблон:ДС, с-ще Кам'янка, Ясинуватський район, Донецька область, Україна) — прапорщик Повітряних сил Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

Народився 1978 року в місті Жмеринка на Вінниччині. Закінчив середню школу № 6. У шкільні роки грав у футбол, мріяв стати військовим, як і старший брат. Любив природу, риболовлю.

На військовій службі — з 1996 року. Після строкової служби, яку проходив у роті Почесної варти 101-й бригади охорони Генштабу (м. Київ), залишився в армії за контрактом. Тривалий час працював у Жмеринському об'єднаному міському військовому комісаріаті.

З 2014 року проходив службу у 456-ій бригаді транспортної авіації, в/ч А1231, с. Гавришівка, на посаді начальника сховища авіаційного пального.

Під час російської збройної агресії проти України у жовтні 2015 року був відряджений в зону проведення антитерористичній операції. У січні 2017 року вирушив на фронт вдруге — в складі 12-го окремого мотопіхотного батальйону «Київ» 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч польова пошта В2277. Виконував завдання у Донецькій області, — поблизу Ясинуватської розв'язки.

Загинув 29 червня 2017 року під час бою в районі між селищем Кам'янка та окупованим селищем Крута Балка, в результаті влучення у бліндаж снаряду з ворожого танку Т-72[1][2]. Ще троє бійців зазнали контузії, в одного з них на шоломі була встановлена камера, яка зняла весь бій і момент смерті прапорщика Керничного.

Після прощання у військовій частині в Гавришівці похований 2 липня на міському кладовищі Жмеринки у с. Леляки[3][4].

Залишилися батьки, брат (полковник ЗСУ), дружина Валентина і неповнолітній син Максим.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 259/2017 від 2 вересня 2017 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[5].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ