-
Кізім Петро Анатолійович
| Кізім Петро Анатолійович | |
|---|---|
 СержантШаблон:Категорія тільки в статтях | |
| Шаблон:Wikidata/p373 |
Шаблон:Однофамільці Петро́ Анато́лійович Кізім (Шаблон:Н , с. Олександрівка, Маловисківський район, Кіровоградська область, Українська РСР — Шаблон:Пом Шаблон:ДС, с. Гранітне, Волноваський район, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, танкіст, сержант Збройних сил України.
Життєвий шлях
Народився 1991 року в селі Олександрівка на Кіровоградщині. Закінчив Олександрівську загальноосвітню школу. У багатодітній родині Кізімів виховувались шестеро дітей. Після смерті батьків переїхав на постійне проживання на Черкащину, до родини тітки в смт Цибулів. Працював слюсарем на Цибулівському цукровому заводі. 2011 проходив строкову військову службу в лавах ЗСУ. Одружився.
У зв'язку з російською збройною агресією проти України 14 березня 2014 був призваний за частковою мобілізацією.
Солдат, головний сержант взводу — командир бойової машини (танк) 7-го взводу 6-ї механізованої роти 2-го механізованого батальйону 72-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2167, м. Біла Церква. Брав участь у боях в районі Амвросіївки на кордоні з РФ, Волновахи та населених пунктів Волноваського району.
Загинув 3 березня 2015 близько 15:30, під час перевезення продуктів на автомобілі ЗІЛ-131 до взводного опорного пункту поблизу села Гранітного Волноваського району. Вантажівка була обстріляна терористами з РПГ (за іншими даними, з ПТРК). Солдат Кізім загинув, ще двоє військовиків дістали поранення, автомобіль було знищено. Обстріл вівся з району на 3,5 км західніше с. Первомайського (балка Глибока)[1].
На Маловисківщині, де народився Петро Кізим, до глибокої ночі його чекали кілька сотень земляків, аби віддати останню шану Герою, перш ніж бойові побратими повезуть загиблого на Черкащину[2]. 7 березня в Цибулеві воїна проводжали в останню дорогу на колінах, з військовими почестями. Похований на кладовищі Цибулєва[3].
Залишилися дружина Ірина та маленький син Андрійко, брати та сестри[4].
Нагороди та відзнаки
- За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (23.05.2015, посмертно)[5].
- Нагороджений почесною Грамотою Черкаської облради та відзнакою «За заслуги перед Черкащиною» (посмертно)[6].
Вшанування пам'яті
1 вересня 2015 в рідному селі Олександрівка на будівлі Олександрівського НВК встановлено меморіальну дошку на честь випускника школи Петра Кізіма. Іменем Петра Кізіма названо шкільну дитячу організацію «Козацька родина»[7].
У червні 2016 Маловисківська міська рада прийняла рішення про перейменування вулиці Радянської в селі Олександрівка Маловисківської міської територіальної громади на вулицю Петра Кізіма[8].
Примітки
Джерела
- Кізім Петро Анатолійович // Книга пам'яті полеглих за Україну.
- Кізім Петро Анатолійович // Український меморіал.
- Вже втретє сумна звістка прилетіла на Монастирищину… // Сайт Монастирищенської районної ради, 7 березня 2015.
- 3 березня виповнюється річниця з дня загибелі у зоні проведення антитерористичної операції воїна-захисника Петра Кізіма // Сайт Монастирищенської РДА, 2 березня 2016.
- На спомин про односельця // Блог Світлани Ємельяненко, 3 березня 2016.
- ↑ Біля Волновахи під час ракетного обстрілу загинув черкащанин // Вчасно, 5 березня 2015
- ↑ На Кіровоградщині на колінах проводжали в останню путь загиблого воїна // Перша електронна, 7 березня 2015
- ↑ У Цибулеві поховали свого героя // Новини Черкас, 11 березня 2015
- ↑ Родині загиблого в Гранітному командира танка потрібна допомога // Лівий берег, 10 березня 2015
- ↑ Шаблон:УПУ
- ↑ Родині загиблого черкащанина вручили почесну відзнаку // Вчасно, 19 березня 2015
- ↑ День захисника України в Олександрівському НВК // Сайт Маловиськівської міської ради, 19 жовтня 2016
- ↑ День українського добровольця в Олександрівському НВК // Сайт Маловиськівської міської ради, 9 березня 2017