-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Тимощук Андрій Петрович

Матеріал з Разом
Версія від 21:54, 8 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тимощук Андрій Петрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Андрі́й Петро́вич Тимощу́к ( — Шаблон:ДС) — український військовик, солдат Збройних сил України. Загинув під час російсько-української війни.

Короткий життєпис

Андрій Тимощук народився в смт Теофіполі на Хмельниччині, закінчив Теофіпольську ЗОШ № 1, навчався у Базалійському та Теофіпольському профтехучилищах, здобув робітничі професії штукатура-плиточника, тракториста, водія та кранівника. У 1998 році одружився із дівчиною Людмилою із Кунчі. У них народився син Руслан. Але життя не склалося. Вдруге одружився на Тернопільщині. Спочатку сім'я жила в Тернополі, 2005 року продали квартиру та переїхали до Галущинців Підволочиського району. Андрій хотів позбутися гамору міста та займатися сільським господарством. Сім'я Тимощуків обробляла город і тримала невеличку господарку. Працював на будівництві, робив ремонти.

19 лютого 2015-го мобілізований, два місяці був у Львові, пізніше на Закарпатті, через кілька місяців підготовки вирушив на фронт. Солдат, водій-мінометник 128-ї гірсько-піхотної бригади.

12 червня 2015 року близько 16:15 терористи з боку залізничного мосту (Червоний Яр) обстріляли із АГС-17 позиції українських сил поблизу Станиці Луганської. Того дня Андрій із побратимами закінчили службу на посту і відпочивали після караулу. Розвідка вчасно не доповіла, що насувається небезпека та, коли почався обстріл, Тимощук не встиг добігти до бліндажа, снаряд «града» розірвався в безпосередній близькості. Двоє військових зазнали поранень, Андрій Тимощук від поранень помер.

Люди навколішках зі свічками у руках зустрічали тіло земляка-героя 17 червня на мості між Волочиськом та Підволочиськом. 18 червня 2015-го похований у селі Галушинцях з військовими почестями.

Без чоловіка залишилися дружина Наталія Володимирівна та син Максим ( 2000), брат Петро.

Нагороди

Див. також

Примітки

Джерела

Шаблон:External media

Шаблон:Учасники РУВ