Коляда Дмитро Степанович

Матеріал з Разом
Версія від 21:10, 9 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Однофамільці

Коляда Дмитро Степанович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Дмитро́ Степа́нович Коляда́ ( , с. Велимче, Ратнівський район, Волинська область, Українська РСР — Шаблон:Пом Шаблон:ДС, м. Володимир-Волинський, Волинська область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

Народився 1980 року в селі Велимче на Волині. Закінчив місцеву сільську школу, допомагав батькам у веденні господарства.

У зв'язку з російською збройною агресією проти Україну призваний за частковою мобілізацією у квітні 2014 року.

Солдат, стрілець танкового взводу 2-ї танкової роти 51-ї окремої механізованої бригади, в/ч А2331, м. Володимир-Волинський.

Брав участь в антитерористичній операції. Після атаки терористів на блокпост в районі Волновахи військовослужбовців його роти повертали на полігон у Миколаївську область, а Дмитро виявив бажання залишитися на фронті. 22 серпня поблизу Красногорівки снаряд потрапив у танк, в екіпажі якого перебував Дмитро. Він встиг вискочити з машини та ще й витягти механіка-водія і непритомного командира танка Романа Киричука, після чого танк вибухнув. Отримавши опіки, лікувався у шпиталях в Дніпрі та Луцьку, проходив реабілітацію. 18 листопада був викликаний у Володимир-Волинський — в ще на той час не розформовану 51-шу бригаду.

За повідомленням прес-служби Військової прокуратури Західного регіону України, 18 листопада 2014 року близько 20:00 старший лейтенант військової частини А2331 командир танкового взводу Р., перебуваючи на території частини, під час словесної суперечки, яка виникла, згідно з попередніми даними, на ґрунті особистих неприязних відносин, умисно завдав удару ножем в грудну клітину солдату К. Заподіявши смерть останньому, офіцер самовільно залишив територію військової частини. За фактом вбивства Військова прокуратура Луцького гарнізону Західного регіону України розпочала кримінальне провадження за частиною 1 статті 115 (умисне вбивство) та частиною 1 статті 408 (дезертирство) КК України[1]. Старший лейтенант мав вирушати нічним потягом до Києва, в очікування від'їзду він перебував у казармі. Близько 20-ї години військові вийшли з казарми на перекур, і тоді між офіцером та солдатом Дмитром Колядою виникла словесна перепалка. Коли знайшли Дмитра, він був ще живий. Відразу ж викликали «швидку допомогу» та міліцію, але врятувати життя солдата не вдалося[2]. Офіцера затримали на Черкащині увечері наступного дня. За навмисне вбивство і дезертирство підозрюваному командиру взводу загрожує до 15 років ув'язнення[3].

Похований на кладовищі рідного села Велимче. Залишились батьки Степан Андрійович та Галина Іванівна, і брати.

Нагороди

  • Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].
  • Нагороджений відзнакою командира 14-ї окремої механізованої бригади (посмертно).

Вшанування

  • 18 листопада 2015 в с. Велимче на фасаді будівлі НВК «ЗОШ I-III ступеня — дитячий садок» встановлено меморіальну дошку на честь випускника школи Дмитра Коляди[5].
  • У травні 2017 на сесії Велимченської сільської ради депутати одноголосно проголосували за перейменування вулиці ім. Франка на вулицю Дмитра Коляди.

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ

  1. На Волині офіцер під час суперечки вбив підлеглого // Волинські новини, 19 листопада 2014
  2. Подробиці вбивства солдата на Волині // Волинські новини, 20 листопада 2014
  3. Затримали офіцера, який вбив бійця на Волині, — ЗМІ // Волинські новини, 20 листопада 2014
  4. Шаблон:УПУ
  5. Життя — спалах // Анастасія Самарчук. Газета «Ратнівщина», 30 листопада 2014