Зінченко Олександр Васильович

Зінченко Олександр Васильович;
	СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
	Шаблон:Wikidata/p373

Життєпис

Народився 1972 року в місті Фастів Київської області. Рано лишився без батьків (батько загинув від наслідків Чорнобильської катастрофи). Закінчив фастівську ЗОШ № 12, протягом 1990—1992 років проходив службу в лавах Збройних сил України, Національна гвардія — у місті Донецьк. Демобілізувавшись, пішов працювати охоронцем в місті Києві, був начальником зміни.

Від самого початку Революції Гідності перебував на Майдані. 2014 року пішов в добровольчий батальйон. В січні 2015 року офіційно призваний, солдат, сапер-розвідник 72-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 17 вересня 2015-го під час розмінування лісосмуги на околиці села Старогнатівка Донецької області внаслідок підриву на міні. Тоді ж загинув старший лейтенант Олександр Вапняр.

Похований на Алеї слави Інтернаціонального кладовища міста Фастів.

Без Олександра лишилася вагітна на той час дружина Ірина та донька Софія 2008 р.н. — від першого шлюбу.

Указом Президента України № 9/2016 від 16 січня 2016 року, «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)^[1].

16 вересня 2016 року у фастівському НВК «ДНЗ-ЗОШ І-ІІ ст. № 12» відкрито меморіальну дошку Олександру Зінченку.

Рішенням Фастівської міської ради № 8-VІІІ-VІІ від 29 січня 2016 року вулицю Комунарів було перейменовано на вулицю Олександра Зінченка^[2].