-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Лапійчук Сергій Петрович

Матеріал з Разом
Версія від 05:06, 10 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Лапійчук
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Сергі́й Петро́вич Лапійчу́к (* 1995) — молодший сержант запасу Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис

В часі війни добровільно пішов захищати Батьківщину, хоча ніколи до цього не мав справи зі зброєю. Записався до ДУК «Правий сектор», проходив підготовку у таборі «Десна». У червні 2014 року їх перевели до Дніпропетровської бази. Звідти вирушили до 40-го батальйону «Кривбас», що базувався біля Старобешевого.

Пройшов бої за Іловайськ, Старобешеве, Благодатне, Амвросіївку. Батьки Ніна і Петро Лапійчуки й не знали, що син воює. Зібравшись із духом, зізнався, що перебуває під Амвросіївкою. Батьки кілька днів не телефонували, мабуть, обдумували, а потім мама попросила: «Синку, негайно їдь додому». Сергій її не послухав.

1 вересня 2014 року відбулася ротація, Сергій Лапійчук відвідав свою домівку. З жовтня 2014-го став бійцем 37-го батальйону. На Новий рік мав відпустку, після закінчення зимової сесії відразу ж повернувся під Маріуполь.

Станом на грудень 2015 року - студент третього курсу історичного факультету Переяслав-Хмельницького педагогічного університету.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 897/2019 від 11 грудня 2019 року за «особисті заслуги у зміцненні обороноздатності Української держави, мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку» нагороджений орденом За мужність III ступеня[1].

Примітки

Джерела

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ