-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Павленко Катерина Василівна

Матеріал з Разом
Версія від 05:12, 10 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Катерина Павленко
Павленко Катерина Василівна
UANs shoulder mark 02h.svg Старший матрос Шаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Катерина Василівна Павленко — старший матрос Збройних Сил України, учасниця російсько-української війни, що відзначилася під час російського вторгнення в Україну.

Життєпис

Катерина Павленко народилася в селі Четвертня Маневицького (з 2020 року — Луцького району) Волинської області. Після закінчення загальноосвітньої школи навчалася біологічний факультет Волинського національного університету імені Лесі Українки. Крім фаху біолога також вчилася на санінструктора. Довгий час жила і працювала в Луцьку. Згодом, разом з чоловіком переїхала до Миколаєва, де влаштувалася в одну із військових частин на посаду санінструктора 503-го підрозділу морської піхоти 36-тої окремої бригади морської піхоти. З грудня 2021 року перебувала в зоні бойових дій. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну перебувала на передовій — брала участь в обороні Маріуполя. Потім разом з співслуживцями евакуювалася до «Азовсталі», де перебували 47 днів. 12 квітня Катерина Павленко з десятками інших бійців вийшли з металургійного комбінату імені Ілліча та опинилася в полоні, де пробула понад півроку. Разом зі іншими 108 українськими жінками Катерина Павленко 17 жовтня 2022 року обміняли та повернули до України. Довгий час проходила курс реабілітації у Запоріжжі. Орденом «За мужність» ІІІ ступеня Указом Президента № 823/2022 від 2 грудня 2022 року була нагороджена разом з іншими бранками, зокрема: молодшим сержантом Аліною Паніною, старшим сержантом Людмилою Кравчук, штаб-сержантом Олександрою Крученко[1].

Нагороди

  • Орден «За мужність» III ступеня (2022) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, незламність духу і вірність військовій присязі[2][3][4][5][6].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ