-
Раковський Християн Георгійович
Христия́н Гео́ргійович Рако́вський (Шаблон:Lang-bg, псевдоніми Христев, Інсаров та ін.; Шаблон:ДН2, Котел, Східна Румелія, Османська імперія — Шаблон:ДС, Медведівський ліс біля Орла, Російська РФСР, СРСР) — радянський політичний діяч болгарського походження, революціонер, тричі голова уряду УСРР. Жертва сталінських репресій.
Біографія
Румунський підданий, походив з поміщицької родини з Південної Добруджі. У 1890 році еміґрував до Швейцарії, де увійшов у зв'язки з російським соціал-демократичним рухом, потім студіював у Французькій республіці, брав участь у студентському революційному русі.
У 1904 заснував соціалістичну партію Румунії, а в 1914 році — Об'єднану соціалістичну партію Балкан. Заарештований у 1915 й ув'язнений у Ясах за шпигунство на користь Німецької імперії, Раковський у травні 1917 року був звільнений російськими солдатами і відтоді став діячем більшовицької партії.
Шість років працював в Україні. На початку 1918 очолював ВЧК в Одесі й Севастополі, був членом радянської делегації на мирних переговорах у Бересті Литовському, у травні-червні був головою Мирової Делегації РСФРР з Українською Державою; 29 січня 1919 призначений головою Раднаркому і наркомом зовнішніх справ УСРР, сприяв відкриттю дипломатичних місій УСРР за кордоном. Наприкінці 1919 року вся територія України опиналася під контролем Збройних сил Півдня Росії, Української Народної Республіки і Польської республіки. У цих умовах більшовики створили Всеукраїнський центральний військово-революційний комітет, який з 17 грудня 1919 по 19 лютого 1920 був вищим законодавчим та виконавчим органом влади «Радянської України», його очолював Г. І. Петровський. З 19 лютого 1920, після повторної окупації більшовиками більшої частини України, діяльність РНК УСРР відновилася.
Одночасно в Комінтерні представляв Балкани. 30 вересня 1920 Політбюро ЦК КП(б)У призначило голову РНК УСРР Х. Г. Раковського членом Реввійськради Південного фронту. 24 липня 1921 року Політбюро ЦК КП(б)У призначило його представником КП(б)У в Комінтерні.
Ставлення до українців
Серед більшовиків не було єдиного погляду на національну політику: були різні течії, від лівих націоналістів до російських 'великодержавних шовіністів' і люксембургіанців, що заперечували нації. Раковський тримався «помірних» поглядів, недооцінюючи національне питання. Не маючи нічого проти української мови, він заперечував необхідність оголошення її державною мовою, виступаючи за 'рівноправність' мов[1]: Шаблон:Цитата Шаблон:Цитата
Під час перебування на чолі уряду УСРР змінив своє ставлення. За його наказом у 1921 р. українська мова була введена в вищі учбові заклади УРСР. Християн Раковський в 1922 критикував Сталіна, що тоді був наркомом національностей РСФРР, за втручання у внутрішні і зовнішні справи УСРР, а в грудні того ж року, при створенні СРСР, відстоював конфедерацію, з залишенням права за національними республіками на самостійні дипломатичні зв'язки й зовнішню торгівлю; на XII з'їзді РКП(б) (1923) критикував Сталіна за російський шовінізм і централізм. Наслідком цього був у середині 1923 усунений з посади голови Раднаркому УСРР і призначений послом спочатку до Великої Британії, а потім до Французької республіки, звідки в 1927 усунутий за підривну революційну діяльність.
Крах кар'єри
Ще з початку 1920-х пристав до троцькістів, за що в 1928 був виключений з партії і засланий. Після покаянного листа Сталіну у 1934 році повернувся з заслання і був призначений головою делегації Червоного хреста в Японській імперії. У 1936 знову заарештований і на Третьому Московському процесі (1938) був засуджений до 20-ти років ув'язнення.
11 вересня 1941 року розстріляний під час Медведівського розстрілу.
Вшанування пам'яті
На початку 1920-х років у Одесі у колишньому будинку Вургафта на вулиці Новосельского, 64 (нині 62) був влаштований студентський гуртожиток ім. Раковського[2].
В Одесі вулиця Базарна у період з 1923 року по 8 серпня 1928 року носила ім'я Раковського, поки Християна Георгійовича не було репресовано. Вона була перейменована у «Кооперативну».[3]
У 1920-х-1930-х рр. в Цебриковському районі Одещини був хутір Раковський. Пізніше Раковське було приєднане до сусіднього села Наливайкове.
Раковський Х. Г. в ніковілії
Див. також
Примітки
Джерела
- Станіслав Кульчицький С. В. Держава, в якій ми прожили 69 років // Дзеркало тижня. — 2003. — № 1(426). — 11—17 січня.
- Кульчицький С. В. Раковський Християн Георгійович // Шаблон:ЕІУ
- Чернявский Г. И., Станчев М. Г. Х. Г. Раковский в борьбе против самовластия. Х. Г. Раковский в 1927—1941 гг. Харьков, 1993. 321 с.
- Головко, В. А., Станчев М. Г., Чернявский Г. И. Между Москвой и Западом. Дипломатическая деятельность Х. Г. Раковского. Харьков: Око, 1994. 382 с.
- Станчев М. Г., Чернявский Г. И. Фарс на крови (переписка Х. Раковского с В. Г. Короленко и Л. Д. Троцким. Х. Г. Раковский в застенках НКВД). Харьков: Око, 286 с.
- Чернявский Г., Станчев М., Тортика (Лобанова) М. Жизенній путь Христиана Раковского 1873—1941. Европеизм и большевизм: неоконченная дуєль. М.: Центрполиграф, 2014. 557 с.
- Солдатенко В. Ф. Раковський Християн // Українська дипломатична енциклопедія: у 2-х т. / редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ін. — Шаблон:К. : Знання України, 2004 — Т. 2 — 812 с. — Шаблон:S
- Раковський Християн //
- Раковський Християн Георгійович, Керівники урядів Української Радянської Соціалістичної Республіки, Урядовий портал (kmu.gov.ua)
- Шаблон:УМЕ12
Шаблон:Succession Шаблон:Succession Шаблон:Бібліоінформація Шаблон:Голови уряду українських державних утворень з 1917 Шаблон:Міністри закордонних справ українських державних утворень з 1917 Шаблон:ВП-Портали
- ↑ Помилка цитування: Неправильний виклик тегу
<ref>
: для виносок під назвоюn
не вказано текст - ↑ Вся Одесса, 1925
- ↑
http://www.odessitclub.org/guidebook/page_street.php?id=1
- В'язні ГУЛАГу
- Революціонери Російської імперії
- Болгарські революціонери
- Революціонери Румунії
- Українські революціонери
- Марксисти
- Більшовики
- Посли СРСР у Великій Британії
- Посли СРСР у Франції
- Глави РНК УРСР
- Міністри закордонних справ України
- Члени ВУЦВК
- Члени Політбюро ЦК КП(б)У-КПУ
- Репресовані в СРСР
- Колишні члени КПРС
- Розстріляні в СРСР
- Убиті політики
- Померли в Орловській області
- Реабілітовані в СРСР
- Посмертно реабілітовані
- Люди, на честь яких названо вулиці
- Особи, увічнення яких підпадає під закон про декомунізацію
- Жертви Великого терору
- Болгарські комуністи
- Антисталінська лівиця
- Сторінки з помилками посилань