-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Шемет Микола Михайлович

Матеріал з Разом
Версія від 12:00, 15 жовтня 2023, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Микола Михайлович Шемет ( 1882, хутір Олександрівка, Лубенський повіт, Полтавська губернія — Шаблон:Пом 1917) — український громадський та політичний діяч, журналіст. Один з засновників Української Народної Партії.

Життєпис

Микола Михайлович Шемет народився на хуторі Олександрівка Лубенського повіту Полтавської губернії в сім'ї військовослужбовця. Походив зі старовинного шляхецького роду Шеметів-Кежгайлів.

По закінченні Лубенської гімназії навчався на юридичному факультеті Київського університету.

У 1902 році Микола Шемет став одним із засновників Української народної партії[1]. Був одним з найдіяльніших членів цієї партії. Політичні переслідування змушували його деякий час перебувати на еміграції у Швейцарії, Австрії, Франції. У Кракові познайомився із студентом В'ячеславом Липинським, з яким підтримував зв'язки до часів УНР. Видавав і перевозив нелегальну літературу зі Львова в Наддніпрянську Україну. Займався видавницькою діяльністю у Львові і Чернівцях, видавав журнал «Самостійна Україна». Разом з Миколою Міхновським надрукував першу Конституцію України.

У листопаді-грудні 1905 року разом із братом Володимиром видавав у Лубнах першу в Наддніпрянській Україні україномовну газету «Хлібороб». Був її офіційним редактором. Редакція мала своє обличчя, не приховувала й власну позицію. Зокрема, у замітці «Нашим ворогам» (ч.5 «Хлібороб»), де дається відповідь на лайливі рецензії «Кієвляніна» і «Кієвских откліков» щодо виходу перших чисел «Хлібороба», редакція якого гідно відповідала, що бореться «за такий лад на Україні, який повинен задовольнити потреби, як українського, так і інших народів, на Україні сущих». Вона заявляла, що видавці «ніколи не вважали можливим замовчувати, або перекручувати справдішні нічим не підкрашені відносини, якої б то не було частини російського суспільства до українства…». видавці намагалися бути щирими перед громадою і читачам це подобалося. Наклад розходився досить швидко. Принаймні, вже третє число сповіщало, що попередніх чисел у продажі немає. Доля «Хлібороба» була передбачуваною, після виходу 5 чисел влада його закрила. У 1906 році в Єкатеринославі Микола Михайлович видавав збірник «Запоріжжя».

Навчаючись у Київському університеті, Микола перебував під постійним наглядом поліції і врешті був притягнений до кримінальної відповідальності наприкінці 1906 року за незаконне зберігання заборонених видань.[2] Притягувався також військово-польовим судом у справі організації військового повстання у Лубнах. У 1909 році був виправданий при перегляді справи Лубенським судом. Адвокатом на суді був Микола Міхновський[3]. Наприкінці 1917 року покінчив життя самогубством.

Вшанування пам'яті

Примітки

Джерела


Шаблон:Ukraine-politician-stub

  1. ↑ Володимир ШЕМЕТ: «Із розповідей деяких гетьманців виходило, що Данила Скоропадського, ймовірно, отруїли в лондонському ресторані в лютому 1957 року» ; День, 31 травня 2019.
  2. ↑ Документальні факти про родину Шеметів та газету «Хлібороб» ; Т. П. Пустовіт, Інститут журналістики КНУ.
  3. ↑ ЦДІА України. — Ф. 320, оп. 1, спр. 817
  4. ↑ http://www.adm-pl.gov.ua/sites/default/files/207-2016.pdf

  5. ↑ Академічний ліцей у Лубнах найменували на честь братів Шеметів; Історична правда, 27 березня 2023.
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Шемет_Микола_Михайлович&oldid=30000