Буковський Володимир Костянтинович

Володимир Костянтинович Буковський (Шаблон:Lang-ru; , Белебей, Башкирська АРСР, СРСР — Шаблон:ДС, Кембридж, Велика Британія) — російський політичний і громадський діяч, учений-нейрофізіолог, політолог, письменник, публіцист. Колишній радянський політичний в'язень та один із засновників дисидентського руху в СРСР.

Мав польське коріння.

Після 12 років політичного ув'язнення в СРСР в 1976 році був обміняний на генерального секретаря компартії Чилі Луїса Корвалана. В 1991 році був запрошений урядом Бориса Єльцина для підготовки судового процесу проти КПРС. Буковський засканував велику кількість секретних документів КПРС та КДБ, які стали основою вільно доступного в мережі «Архіву Буковського».

Життєпис

Син відомого радянського письменника і журналіста Костянтина Буковського. За походженням — поляк. Буковський був правнуком польського офіцера, взятого в російський полон у битві під Остроленкою (1831) і відправленого до Сибіру.

1960 — разом із Юрієм Галансковим, Едуардом Кузнєцовим організує регулярні зібрання молоді біля пам'ятника Маяковському в центрі Москви.

1963—1965 — 1-й арешт за спробу розмножити фотоспособом книжки югославського інакодумця Мілована Джиласа, примусове лікування в Ленінградській спецпсихлікарні, де він познайомився з генералом, українцем Петром Григоренком.

1965—1966 — 2-й арешт за підготовку мітингу на захист Андрія Синявського та Юлія Даніеля (примусова госпіталізація).

1967—1970 — 3-й арешт за організацію демонстрації протесту проти арешту Олександра Гінзбурга, Юрія Галанскова (3 роки таборів).

1971 — 4-й арешт, вирок — 7 років. У пермських політичних таборах у співавторстві зі Семеном Глузманом написав «Посібник із психіатрії для інакодумців».

1974 — як «злісного порушника режиму» його повертають до тюрми.

Грудень 1976 — В.Буковського обміняли на лідера Комуністичної партії Чилі Луїса Корвалана.

У 1977 р. був одним із підписантів Декларації в українській справі. Ініціатива написання Декларації належала польському еміграційному діячу Єжи Ґедройцу, головному редактору паризького видання «Культура». Цю Декларацію також підписали Юзеф Чапський, Юзеф Лободовський, Густав Герлінг-Ґрудзинський, Наталя Горбаневська, Павел Тіґрід та ін. У ній зокрема були такі слова: « […] не буде справді вільних поляків, чехів чи угорців без вільних українців, білорусів та литовців. І, в кінцевому рахунку, без вільних росіян».

Після висилки з СРСР Буковський оселився у Великій Британії, закінчив Кембриджський та Стенфордський університети за фахом «нейрофізіологія». Брав участь у створенні міжнародної антикомуністичної організації «Інтернаціонал опору», був обраний її президентом.

1996 рік Буковський публікує книгу «Суд у Москві» у якій закликає до проведення міжнародного трибуналу над комуністичним режимом, подібного до Нюрнберзького. Книга не була перекладена на англійську мову, тому що американський видавник вимагав від Буковського зробити її більш «політкоректною».

У 2001 році у виступі перед британськими депутатами й політичними активістами виголосив свої зауваження щодо спільної політики Євросоюзу, які послідовно відстоював і надалі.

В статті у The Times  «Ліцензія на вбивство», Буковський попереджав, що президент росії путін проштовхнув два закони, які дозволяли законне вбивство критиків російського режиму за межами країни.

Після вбивства у 2006 році О.Литвиненка проходив як свідок у масштабному розслідуванні і свідчив, що чув телефонні дзвінки Литвиненку з погрозами від російських спецслужб.

2007рік — висувався кандидатом у президенти Росії на виборах 2008 року, але не був зареєстрований ЦВК.

2008 рік— брав участь в організації в Росії Об'єднаного демократичного руху «Солідарність».

2010 рік — підписав звернення російської опозиції до громадян Росії «Путін має піти» (підпис № 2).

2011рік — подав позов до Лондонського суду з вимогою заборонити виїзд Михайла Горбачова з Великої Британії з метою його подальшого судового переслідування за звинуваченням у злочинах, скоєних ним на посаді генсека КПРС у Баку, Тбілісі та Вільнюсі.

В 2014 році поліція провела обшук в будинку Буковського і знайшла у його компьютері тисячі знімків з дитячою порнографією. Буковський відкинув звинувачення у педофілії, натомість звинуватив російські спецслужби в спробі його дискредитувати. Справа була передана в суд, але так і не була завершена.

У 2019 році після отруєння родини Скрипалів у Великій Британії, припустив, що скоївши цей замах росія «підвищує ставки» задля скасування санкцій.

2019 рік — книга «Суд у Москві» видана англійською.

До останніх років життя в інтерв"ю різним виданням попереджав про небезпеку російського тероризму, наголошував на тому, що фактично спецслужби та влада сучасної Росії є продовжувачами сумних традицій СРСР. Саме Буковському належить фраза

Шаблон:ЦитатаВолодимир Буковський пішов з життя 27 жовтня 2019 року. Він помер помер від зупинки серця в лікарні Адденбрукс у Кембриджі, Англія, о 21:46 за Грінвічем.

Погляди

У 2000-х роках критикував тогочасне керівництво Британії за спроби налагодити антитерористичні зв"язки з Росією. Вважав це дивним та образливим для всіх, хто потерпав від комуністичного режиму. Коли прем"єр Британії Тоні Блер заявив, що Росія має великий досвід у боротьбі з тероризмом, Буковський відповів, що ця фраза Шаблон:Цитата

Однією з причин цього вважав те, що європейські політики, які співпрацювали з СРСР не були свого часу засуджені чи відправлені у відставку.

Послідовно критикував політику Євросоюза щодо націй, відношення до традицій, за пропаганду толерантності, називаючи Євросоюз «лібералізованим», точніше, соціал-демократичним двійником СРСР. Вважав, що якщо СРСР створили більшовики, то Евросоюз — меньшовики, точніше європейські соціал-демократи, метою яких був соціалізм з «людським обличчям». Шаблон:Цитата В результаті замість створення однієї «європейської нації», по аналогії з «радянським народом», такий процес, на думку Буковського, приведе до загострення міжнаціональних та міжетнічних конфліктів, як це було у «пізньому» СРСР.

Надзвичайно різко оцінював Буковський корупцію, яка панувала і в Євросоюзі, засилля бюрократії і загальнозатверджену політкоректність: Шаблон:Цитата

Основний творчий доробок

• «Московский процесс», 1996
• «Золотой эшелон», Буковский В., Геращенко И., Ледин М., Ратушинская И., 2001
• «И возвращается ветер», 2007
• «Письма русского путешественника», 2008

Див. також

• Справа КПРС

Джерела

• «Росія — це штучний витвір» Інтерв'ю В.Буковського. Український Тиждень. 9 червня, 2011
• Official Presidential campaign site
• Unofficial Presidential campaign site
• https://web.archive.org/web/20070823113749/http://bukovsky2008.org/
• Ігор Скрипченко Пам'яті Володимира Буковського // Цензор.нет, 05.11.2019.