-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Людвіг Беккер

Матеріал з Разом
Версія від 18:53, 13 грудня 2022, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Однофамільці

Людвіг Беккер (Ludwig Becker; 22 серпня 1911, Дортмунд26 лютого 1943, Схірмонніког) — німецький льотчик-ас нічної винищувальної авіації, гауптман резерву люфтваффе. Кавалер Лицарського хреста Залізного хреста з дубовим листям.

Біографія

В 1934 році вступив в люфтваффе. Вперше взяв участь у повітряному бою в 1939 році на Заході. Влітку 1940 року переведений в 2-у групу 1-ї ескадри нічних винищувачів. В ніч на 16 червня 1940 року Беккер, який літав на Do 17Z-10, здобув першу в історії люфтваффе нічну перемогу. Зробив великий внесок у розвиток тактики нічного бою. 10 серпня 1941 року першим із льотчиків нічної винищувальної авіації здійснив перехоплення цілі за допомогою бортового радару. В період із 12 серпня по 30 вересня 1941 року знищив 5 британських бомбардувальників. Восени 1941 року призначений командиром 12-ї ескадрильї 2-ї ескадри нічних винищувачів. Загинув під час денного перехоплення над Північним морем групи важких американських бомбардувальників.

Всього за час бойових дій здійснив 300 бойових вильотів та здобув 46 перемог.

Нагороди

  • Нагрудний знак пілота (1 листопада 1935)
  • Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу (4 роки)
  • Медаль «У пам'ять 13 березня 1938 року» (16 грудня 1938)
  • Залізний хрест
    • 2-го класу (3 липня 1940)
    • 1-го класу (1 жовтня 1941)
  • Авіаційна планка нічного винищувача в золоті з підвіскою «300»
    • в сріблі (1 червня 1941)
    • в золоті (1 жовтня 1941)
  • 4 рази відзначений у Вермахтберіхт
    • «Минулої ночі ворог слабкими силами скинув бомби на північно-західне німецьке узбережжя. Було пошкоджено будинок. 4 атакуючі британські бомбардувальники були збиті. Тут оберлейтенант Беккер одержав свою дев’яту, десяту та одинадцяту нічні перемоги.» (21 січня 1942)
    • «Минулої ночі ворог скинув фугасні та запальні бомби на декілька місць у Західній Німеччині. Мирне населення зазнало втрат убитими і пораненими. Окремі ворожі літаки долетіли до південної частини Рейху. Нічні винищувачі та зенітна артилерія збили 8 атакуючих бомбардувальників. Тут оберлейтенант Беккер здобув свою 15-ту і 16-ту нічні перемоги.» (26 березня 1942)
    • «Минулої ночі оберлейтенант Беккер здобув свої з 20-ї по 22-гу нічні перемоги» (7 червня 1942)
    • «Оберлейтенант Беккер здобув свою 25-ту нічну перемогу.» (26 червня 1942)
  • Почесний Кубок Люфтваффе (2 березня 1942)
  • Німецький хрест в золоті (24 квітня 1942)
  • Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
    • лицарський хрест (1 липня 1942) — за 25 нічних перемог.
    • дубове листя (№198; 26 лютого 1943, посмертно) — за 46 нічних перемог.

Література

  • Залесский К. А. Железный крест. Самая известная военная награда Второй мировой войны. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2
  • Залесский К. А. Люфтваффе. Военно-воздушные силы Третьего рейха. — М.: Яуза-Пресс, 2005. ISBN 5699137688
  • Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939-1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
  • Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941-1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
  • Patzwall K.D., Der Ehrenpokal für besondere Leistung im Luftkrieg, Studien zur Geschichte der Auszeichnungen, Band 6, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2008, ISBN 978-3-931533-08-3
  • THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940-1945, Biblio-Verlag, 1997.
  • OBERMAIER, E., Die Ritterkreuzträger der Luftwaffe, Hoffmann, 1989.
  • Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
  • Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940-1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001