Георгакіс Олімпіос

Георгакіс Ніколау Олімпіос, Шаблон:Lang-el, Шаблон:Lang-ro, Шаблон:Lang-sr; Шаблон:Дата народження — 1821) — грецький воєначальник, клефт гори Олімп, учасник сербської революції і російсько-османської війни 1806—1812 років, один із керівників грецького таємного товариства Філікі Етерія у Валахії і Молдові (сьогоднішня Румунія).

Біографія

Георгакіс Олімпіос

Георгакіс народився у селі Ліваді в номі Лариса в березні 1772 року.

Його батько, Ніколаос Лазос, походив з відомого роду клефтів і арматолів Лазос, багато членів якої загинули в боях або були вбиті османами. Мати Георгакіса померла через кілька років після його народження і він виріс з батьком і бабусею. У Ліваді Георгакіс закінчив школу.

Георгакіс у 20-річному віці приєднався до загону свого родича Ексархоса Лазоса, а потім до загону свого дядька Толіоса Лазоса, де пробув 5 років. У 1798 році в бою біля монастиря Петра Толіос Лазос загинув. Георгакіс, згідно з клефтською традицією, був обраний капітаном і, оскільки він успадкував арматолікі (воєводство) Олімпу від своїх родичів, за ним закріпився епітет Олімпіос. Сам Георгакіс зазвичай підписувався як Георгакіс Ніколау ОлімпіосШаблон:Sfn.

Олімп з 1798 року стало ареною жорстоких боїв після того як Алі-паша Тепеленський вирішив включити цей регіон у свої володіння.

На останньому етапі Мухтар-паша син Алі очолив каральні операції і повів 20 тисяч турко-албанців проти клефтів Олімпу. Після декількох боїв деякі командири з сім'ями перебралися на острови Скопелос і Скіатос. Олімпіос залишився і продовжив партизанську війну.

Перше сербське повстання

У 1804 році під керівництвом Карагеоргія повстала Сербія. Олімпіос разом з командирами Нікоцарасом і Каратасосом прийняв рішення пробитися до Сербії на допомогу сербським повстанцям. Сербське повстання, після перших успіхів, пішло на спад. Керівництво перейшло до Милоша Обреновича, а Карагеоргій знайшов притулок у Бессарабії.

У Сербії Олімпіос побратався з сербським воєначальником Велко Петровичем, вдова якого Стана, після смерті останнього стала дружиною Олімпіоса. Зі Станою в Олімпіоса було троє дітей: Мілан, Олександр і Єфросинія, яка народилася вже після його смерті.

Російсько-осмнська війна (1806—1812)

Після Сербії Олімпіос перебрався в дунайські князівства (Валахія і Молдавія), де від імені султана правили греки, що мали при собі гарнізони арнаутів (греків або еллінізірованних православних албанців). З початком війни в 1806 році Олімпіос на чолі 1300 бійців приєднався до корпусу Івана Ісаєва і, відзначившись у боях, взявши в полон 3200 османів. 3 грудня 1807 року отримав звання полковника.

З відновленням військових дій Олімпіос відзначився 9 жовтня 1811 року на правому березі Дунаю, біля Відіна, в атаці на османську кавалерію. За це отримав орден Святої Анни 4-го ступеняШаблон:Sfn.

Грецька революція

У лютому 1820 року Олександр Іпсіланті, який очолив «Філікі Етерія», в ході засідання в своєму будинку в Києві, призначив Олімпіоса командувачем революційних сил в князівствах. У будинку Левентіса Олімпіос склав присягу і приступив до організації своїх сил.

16 лютого 1821 року в засіданні, в будинку сестри Іпсіланті в Кишиневі, було прийнято рішення почати військові дії і 22 лютого Іпсіланті з групою соратників перейшов Прут і прибув в Ясси Шаблон:Sfn.

16 березня Олімпіос і Янніс Фармакіс вступили в Бухарест, розформували владу міста, підняли прапор революції і призначили комендантами міста Савваса Камінаріса і Тудор Владимиреску, який 19 березня підійшов до грецького монастиря Шаблон:Iw недалеко від міста Шаблон:Sfn .

До цього часу російський імператор Олександр I відмежувався від руху Іпсіланті. Майже відразу ж, 23 березня, константинопольський патріарх Григорій V піддав анафемі Грецьку революцію і Іпсіланті Шаблон:Sfn.

1 травня османські війська увійшли в князівства. Комендант Бухареста Савва Камінаріс перейшов до османів. Владимиреску, за допомогою австрійського консула Удрицького, почав таємні переговори з османами. Він хотів стати господарем Валахії, обіцяючи османам нейтралізувати Іпсіланті Шаблон:Sfn Шаблон:Sfn.

21 травня Олімпіос, дізнавшись з листа сербського воєначальника Хаджи-Продана про невдоволення в таборі Владимиреску, на чолі 230 бійців, прибув у Голешті, де стояли 3 тисячі волоських пандурів. Олімпіос звинуватив публічно свого колишнього друга в зраді і, заручившись підтримкою пандурів (за деякими відомостями, підкупив командирів загонів), відправив Владимиреску в табір Іпсіланті в Тирговіште під трибунал Шаблон:Sfn.

Трибунал у Тирговіште засудив Владимиреску до смертіШаблон:Sfn. Перед смертю Владимиреску за наказом Іпсіланті катували, а потім убили. Тіло розрубали на частини і кинули в колодязь.

У першому великому бої з османськими силами 7 червня 1821 року під Драгашані повстанці зазнали поразки.

Після Драгашан повстанці втратили надію на успішний результат своєї кампанії в князівствах. Іпсіланті в супроводі загону Олімпіоса попрямував до австрійського кордону, в надії через Трієст дістатися до повсталої до цього часу Греції.

Провівши Іпсіланті до австрійського кордону і попрощавшись з сім'єю, Олімпіос і Фармакіс на чолі 350 бійців зробили спробу через Молдавію пробратися в Бессарабію, а звідти до Греції. Оточені великими османськими силами, повстанці дали багатоденний бій, обороняючись у монастирі Секку.

23 вересня 1821 року Фармакіс і більшість захисників монастиря здалися, але були вбиті османами. Георгакіс Олімпіос і ще 11 бійців забарикадувалися на дзвіниці монастиря і після короткого бою підірвали себе і османів.

Література

• Шаблон:Книга
• Шаблон:Книга
• Шаблон:Книга