-

Сьогодні 26 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Тиверці

Матеріал з Разом
Версія від 20:44, 17 грудня 2022, створена Володимир Ходирєв (обговорення | внесок) (Імпортовано 1 версія)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Шаблон:Infobox Former Country

Ти́верці (Шаблон:Lang-orv[1]) — слов'янське плем'я, що жило у лісостеповій зоні між Дністром, Прутом і Дунаєм, на територіях біля Чорного моря. Тиверці і уличі, як вважають сучасні дослідники[2], були нащадками антів і входили до Антського союзу.

Назва

Етнонім тиверці не має загальновизнаної етимології. Здебільшого пов'язується з стародавньою назвою Дністра: Шаблон:Lang-el (Тірас); або сер. іранська назва річки - Tīvrā. Інша версія виводить племінну назву від назви міста Тивер, яка пов'язується з династичним ім'ям боспорських царів Тиверті (Шаблон:Lang-la, Тиберій)[3].

Згідно з Павлом Шафариком назва «тиверці» означає «степ»[4][5][6], тобто тиверці — мешканці степів, степняки[4][5][6]. А в літопису написано, що дуліби і тиверці є племенем толковини — себто «толкові люди», «мудрі люди» або, перекладачі [4][5][6].

Історія

Вперше в середині IX століття тиверці згадуються у «Повісті минулих літ» поряд з уличами в регіоні від річок Дністер та Дунай до Чорного моря[7], і зазначається що греки називали їх «Велика Скіфія». Основне заняття — хліборобство, але відомо, що також вони мали майстерні для ремісництва (ковалі, гончарі, ювеліри, зброярі). Частина племені розселилася в волоському ареалі. З літописними тиверцями пов'язують городища в селах сучасної Молдови: с. Єкімеуць, с. Алчедар, с.Цареука[8]

У Тверському літописі 863 р.[9] є відомість про боротьбу київських князів Аскольда та Діра з тиверцями, а у 885 р. князь Олег «мав рать з тиверцями й улучами»[10]. Тиверці брали участь у походах на Царгород давньоруських князів Олега (907 р.) і Ігоря (944 р.) - як їхні союзники; у середині X століття увійшли до складу Київської держави. Антропологічно в цей час були носіями масивних широколицих форм, чим різнилися від грацильних та вузьколицих мешканців територій сучасної Румунії та Угорщини. Вважається, що тиверці є вихідцями з північніших регіонів слов'ян[11].

Тиверці у X — XII століттях під натиском печенігів і половців посунулися на північ, де змішалися з сусідніми племенами часів Київської Русі[2]. У XII — XIII століттях землі тиверців входили до складу Галицького князівства[8]. Деякі сучасні дослідники вважають, що саме вони стали попередниками гуцулів (мешканців Карпатських гір)[12][13], хоча це мабуть сумнівна версія, адже тиверці завжди воліли жити у лісостеповій зоні і завжди переважно були хліборобами, та все може бути внаслідок ворожих навал. Нащадки тиверців також увійшли до складу українського народу, в т.ч. в декотрій кількості мабуть й у Бессарабії (здебільшого - у північній) та Буковині, Частина їх зазнала румунізації (Молдова, Волощина)[2].

Леонтій Войтович вказує, що «витіснені печенігами з південних районів тиверці розселилися серед карпатських хорватів, в основному на території пізнішого Теребовельського князівства»[14].

Див. також

Шаблон:Div col

Шаблон:Div col end

Примітки

Джерела

Посилання

Шаблон:Державні утворення українців Шаблон:Слов'янські племена Шаблон:Київська Русь Шаблон:Археологічні культури України

  1. ↑ ЛѢТОПИСЬ ПО ИПАТЬЕВСКОМУ СПИСКУ
  2. ↑ 2,0 2,1 2,2 Енциклопедія українознавства / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк : вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 2000. — Т. 8. — С. 3196. — ISBN 966-7155-02-1.
  3. ↑ Шаблон:ЕСУМ5
  4. ↑ 4,0 4,1 4,2 Тиверцы // Полный церковно-словянский словарь / сост. священник магистр протоиерей Григорий Дьяченко. — Москва, 1993. — 1900. — С. 1112 (Прибавление). — ISBN 5-87301-068-4. Шаблон:Ref-ru
  5. ↑ 5,0 5,1 5,2 Pavel Jozef Šafárik. Slowan: Star., s. 548, 992
  6. ↑ 6,0 6,1 6,2 Известия Академии наук (России). — 1853. — Т. II. — С. 32. Шаблон:Ref-ru
  7. ↑ «Повести временных лет» — Москва—Л., 1950. — Т. 1. — С. 14, 210. Шаблон:Ref-ru
  8. ↑ 8,0 8,1 Богуславский, с. 490.
  9. ↑ Тверская летопись // Полное собрание русских летописей. Шаблон:Ref-ru
  10. ↑ Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона. — 1906. — С. . Шаблон:Ref-ru
  11. ↑ Сегеда С. П. У пошуках предків. Антропологія та етнічна історія України К.: Наш час, 2012—432 с. (255 с.) ISBN 978-966-1530-80-4
  12. ↑ ro:Tiverți
  13. ↑ Вернадский Г. В. Образование Киевской Руси (839—878 гг.) — Глава VIII. Шаблон:Ref-ru
  14. ↑ Войтович Л. Прикарпаття в другій половині I тисячоліття н. н.:найдавніші князівства // Вісник Львівського університету, 2010. — Вип. 45. — С. 38—39.
Отримано з http://xn--80aophh.xn--j1amh/index.php?title=Тиверці&oldid=4237