-
Ж
Шаблон:Кирилиця Ж, ж («же») — літера кириличних абеток, в українській дев'ята за ліком.
Походження
Походить від старослов'янської кириличної літери ж («живіте»), утвореної додаванням центральної вертикальної риски до літери х («хір»). Числового значення не мала.
У глаголиці «живіте» мала накреслення 
і числове значення «7».
Звуки
- [ʒ] (ж) — глухий піднебінно-ясенний (заясенний) фрикативний
- [ʑ] (м'який ж) — дзвінкий ясенно-твердопіднебінний фрикативний
- [ʐ] (твердий ж) — дзвінкий ретрофлексний фрикативний
Історія
У староукраїнській графіці у зв'язку з наявністю різних писемних шкіл і типів письма (устав, півустав, скоропис) ж вживалося у кількох варіантах, що допомагає визначати час і місце написання пам'яток.
У XVI столітті, крім рукописної, з'явилася друкована форма.
Сучасних вигляд літери сформувався після запровадження гражданського шрифту у 1708 році Петром І.
Використання
В сучасній українській мові позначає шумний дзвінкий шиплячий передньоязиковий твердий приголосний, який перед глухими приголосними та в кінці слова не оглушується: доріжка, ніж.
У старослов'янській і давньоруській писемності числового значення не мало. Нині використовується при класифікаційних позначеннях і означає «дев'ятий» (до введення до абетки літери ґ мала значення «восьмий»): пункт «ж» розділу 2. При цифровій нумерації вживається як додаткова диференційна ознака, коли ряд предметів має такий самий номер: шифр № 15-ж тощо.
Таблиця кодів
| Кодування | Регістр | Десятковий код |
16-ковий код |
Вісімковий код |
Двійковий код |
|---|---|---|---|---|---|
| Юнікод | Прописна | 1046 | 0416 | 002026 | 00000100 00010110 |
| Мала | 1078 | 0436 | 002066 | 00000100 00110110 | |
| ISO 8859-5 | Прописна | 182 | B6 | 266 | 10110110 |
| Мала | 214 | D6 | 326 | 11010110 | |
| KOI 8 | Прописна | 246 | F6 | 366 | 11110110 |
| Мала | 214 | D6 | 326 | 11010110 | |
| Windows 1251 | Прописна | 198 | C6 | 306 | 11000110 |
| Мала | 230 | E6 | 346 | 11100110 |