Бандерівці

Шаблон:Unibox Банде́рівці — у вузькому сенсі послідовники лідера українського націоналістичного руху Степана Бандери та його ідеології; у пропаганді РФ та залежних від неї державних утворень — усі прибічники і захисники незалежності України.

Походження

Цей термін походить від прізвища особи Степана Бандери. Первинно ним означали членів Організації українських націоналістів революційної, яку очолював Степан Бандера. У сучасному значенні — ті українські націоналісти, які вважають себе послідовниками ОУНР. Після 1940-х років поняття «бандерівці» стали вживати для означення всього українського націоналізму в радянській і російській пропаганді, як до того використовували терміни «мазепинці», «виговці», «петлюрівці», «махновці» тощо відповідно прізвищ історичних особистостей історії України.

Ця назва особливо часто вживалася радянською пропагандою в негативному значенні як синонім бандитизму і загроза російському імперіалізму, загалом позначаючи усе українське націоналістичне підпілля (незважаючи на ширший його поділ на фракції, що було примітивною уніфікацією під час і після Другої світової війни), а також українських націоналістів за кордоном і тих, хто в Українській РСР стояв в опозиції до радянської національної політики.

Під час національно-визвольної боротьби 1940—1950-тих рр. більшість її учасників (послідовників традицій ОУНР) називали себе бандерівцями. У такому ж значенні слово вжито у повстанських піснях народного та літературного походження, наприклад:

Митрополит Епіфаній каже: З моменту здобуття незалежності України термін бандерівці став більш загальним, та застосовується в Росії та її пропаганді після Революції гідності та війни на Донбасі, характеризуючи українців як помічників Бандери, незалежно від їхнього ставлення до нього.

Див. також

• Петлюрівці
• Стигматизація
• Виговці
• Мазепинство
• Порохоботи

Джерела

• Шаблон:МСІУ
• Г. Дем'ян. Бандерівці // Шаблон:ТЕС

Посилання

• «БАНДЕ́РІВЦІ» // ЕСУ