-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Блажко Віталій Олегович

Матеріал з Разом
Версія від 20:35, 5 вересня 2023, створена ua>Viktoriia Olegivna
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віталій Блажко
Віталій Олегович Блажко
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png МайорШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Віталій Олегович Блажко — майор Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну. Повний кавалер ордену «За мужність», лицар Ордену Богдана Хмельницького ІІІ ступеня, Герой України (посмертно).

Життєпис

Блажко Віталій Олегович (ХВАТ), майор, командир снайперської групи спеціального призначення окремого загону спеціального призначення «Азов».

У 2015 році добровольцем став на захист Батьківщини, згодом сформував і очолив снайперський підрозділ полку «Азов». Протягом служби провів багато успішних військових операцій. У 2019 році в бою відбулася травматична ампутація 2/3 стоп обох ніг. Після протезування повернувся до строю. Відмовився від оформлення інвалідності, оскільки тоді не зміг би служити на бойовій посаді, а отже воювати. Справжній бойовий командир, користувався авторитетом та повагою серед побратимів.

Після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року снайперський підрозділ «Азову» під командуванням Хвата наніс великі втрати окупантам. За словами підлеглих, окрім належного для його посади керування з пункту управління, регулярно перебував на позиціях і особисто вступав у вогневий контакт з противником, знищуючи живу силу. Тим часом одна пара його протезів згоріла, друга була зламана, тож пересувався на зламаних.

За участі Хвата в Маріуполі було було знищено і виведено з ладу біля 15-17 одиниць ворожої техніки і багато піхоти. Він також командував операцією, в ході якої були взяті полонені. Надавав медичну та іншу допомогу цивільним під ворожим вогнем та артобстрілами. Під час одного з виїздів на позиції, авто, в якому знаходився Хват з бійцями, було знищене ворожою авіацією, ті, хто вижили, отримали важкі поранення. Попри це Віталій двічі відмовився від евакуації гелікоптером, сказавши, що залишиться з побратимами до кінця.

Брав участь в АТО на сході України.

Під час російського вторгення в Україну в 2022 році з першого дня брав участь у бойових діях на Маріупольському напрямку.

Загинув 8 травня під час бою з противником на території металургійного комбінату «Азовсталь».[1][2]

Нагороди

  • Звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка» (2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[3]. Нагороду отримали з рук президента України Володимира Зеленського 24 серпня 2023 у м. Києві батьки Віталія Блажка під час урочистостей з нагоди Дня незалежності України.[1]
  • орден Богдана Хмельницького III ступеня (28 липня 2022) (посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[4];
  • орден «За мужність» I ступеня (25.03.2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов’язку[5];
  • орден «За мужність» ІІ ступеня (27.06.2019) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України[6];
  • орден «За мужність» ІІІ ступеня.

Примітки

Шаблон:Герої України

Шаблон:Учасники РУВ