-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Бобкін Олексій Олегович

Матеріал з Разом
Версія від 19:08, 29 травня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бобкін Олексій Олегович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олексій Оле́гович Бо́бкін (  — Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України.

Життєпис

Під час навчання захоплювався історією України, займвся в дитячо-юнацькій спортивній школі з футболу. По закінченні 2009 року київської гімназії № 154 служив в лавах ЗСУ механіком-водієм БМП. По звільненні працював на Київському авіаційному заводі.

Мобілізований 1 березня 2015-го, сапер інженерно-саперної роти групи інженерного забезпечення, 28-ма окрема механізована бригада; з травня перебував у зоні бойових дій.

8 червня 2015-го загинув поблизу міста Красногорівка — військовий автомобіль наїхав на протитанкову міну та вибухнув — ГАЗ-53 перевозив набої на позиції українських військ. Тоді ж загинули сержант Олексій Герега, старший солдат Сергій Бедрій, солдати Олег Дорошенко, Сергій Керницький, Олександр Мостіпан, Максим Чорнокнижний.

Без Олексія лишилися мама та сестра.

Похований в місті Київ, Берковецьке кладовище.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України 37/2016 від 4 лютого 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
  • 1 квітня 2016 року в київській гімназії № 154 відбувся мітинг-реквієм та відкриття меморіальної дошки в пам'ять Олексія Бобкіна.

Примітки

Посилання

Шаблон:Учасники РУВ