-
Бондаренко Олександр Михайлович (журналіст)
Шаблон:Однофамільці Олександр Михайлович Бондаренко — український журналіст, комунікаційник, учасник російсько-української війни. Загинув у бою 22 квітня 2023 року поблизу міста Кремінна (Луганської області).
Олександр Бондаренко | |
---|---|
СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях | |
Шаблон:Wikidata/p373 |
Життєпис
Олександр народився і виріс у Луганську. Блискуче закінчив школу. Навчався у Луганському національному педагогічному університеті імені Шевченка. Був зіркою університету, грав у студентській команді КВН. Отримав диплом учителя української мови та літератури, а також англійської мови і зарубіжної літератури. Працював у школі в Луганську. З юності підтримував українську справу. Був членом Народного Руху України.
Журналістська діяльність
Журналістську кар’єру розпочав на телерадіокомпанії «Луганське кабельне телебачення», де працював редактором відділу новин та ведучим з серпня 2000 до жовтня 2004 року. Напередодні Помаранчевої революції звільнився з принципових міркувань.
З листопада 2004 до лютого 2005 працював на «Громадському радіо» у Києві, а з березня 2005 до травня 2005 на «5 каналі».
Згодом перейшов на «1 канал», де з червня 2005 до грудня 2007 працював випусковим редактором, автором і ведучим інформаційної програми «Точка зору», брав участь у якості ведучого у спецпроектах каналу «Ніч вибору», «Чорнобиль: погляд в майбутнє» та інших.[1]
У грудні 2007 році став старшим продюсером Української служби BBC. У вересні 2011 перейшов працював на телеканал «Україна», працював оглядачем у програмах “События” та “События недели”, брав участь у спецпроектах. З січня по травень 2005 року працював шеф-редактором програми «Інсайдер» на телеканалі«ICTV».[2]
Олександр спеціалізувався на політиці та складних економічних темах. Завжди обстоював глибокий, аналітичний журналістський підхід. Для цього отримав додаткову освіту магістра за спеціальністю «Фінансовий ринок» в Українському інституті розвитку фондового ринку КНЕУ.
Робота у сфері комунікацій
З серпня 2015 і до початку повномасштабного вторгнення Росії, був керівником спецпроектів агентства plusone та RMA. Став одним з найкращих українських консультантів у сфері комунікацій. Працював з українськими політиками та міжнародними організаціями. Мав пропозицію бути прессекретарем двох Президентів України.[3]
Захоплення і спорт
Олександр був різносторонньою людиною – за освітою, вподобаннями та колом інтересів. На додачу до свого фаху він вивчав економіку та програмування. Цікавився фантастикою та енциклопедіями. Захоплювався музикою.
Олександр цілеспрямовано займався плаванням. Переплив протоку Босфор у Туреччині. Захопився тріатлоном. Готувався до участі у змаганнях «IronMan».
Участь в російсько-українській війні
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Олександр відразу добровільно пішов у територіальну оборону в Києві і приєднався до Збройних сил України.
Навесні 2022-го успішно обороняв столицю на гостомельському напрямі. Восени 2022-го брав участь в успішному контрнаступі на Харківщині. Останні дні життя воював під Кремінною. Був стрільцем у 244-му батальйоні 112-ої бригади територіальної оборони. Олександр загинув 22-го квітня у селі Діброва, звільняючи рідну йому Луганщину. Похований 1 травня 2023 року на Алеї Героїв Лісового кладовища у місті Києві.[4]
Примітки
- ↑
https://nsju.org/novini/na-fronti-zagynuv-zhurnalist-komunikaczijnyk-oleksandr-bondarenko/
- ↑
https://vechirniy.kyiv.ua/news/82181/
- ↑
https://24tv.ua/kiyevi-poproshhalis-oleksandrom-bondarenkom-foto_n2305041
- ↑
https://tsn.ua/video/video-novini/bondu-viddali-chest-pobratimi-i-kolegi-proschannya-z-oleksandrom-bondarenkom.html