-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Бражник Володимир Анатолійович

Матеріал з Разом
Версія від 03:24, 30 травня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бражник Володимир Анатолійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Володи́мир Анато́лійович Бра́жник ( , с. Торське Краснолиманського району — Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України, учасник війни на сході України.

Короткий життєпис

Закінчив Лиманську ЗОШ № 4, Донецький національний університет — обліково-фінансовий факультет. Жив у місті Донецьк, працював у Державній податковій службі аудитором. 2009 року познайомився з майбутньою дружиною Інною, 2010-го народився син Ілля.

2010 року пішов з Державної податкової служби, відкрив свою фірму — бронювання і продаж авіаквитків корпоративним клієнтам.

Після того, як Донецький аеропорт був захоплений російськими терористами, бізнес Володимир втратив. До середини липня возив на передову в Слов'янськ і Красний Лиман українським військовослужбовцям гуманітарну допомогу.

Після визволення рідного міста вирішив піти на фронт, проте через військкомат цього зробити не вдалося; 14 серпня поїхав з дому і разом з Темуром Юлдашевим долучився до групи спецпризначення «Крим» та інших підрозділів ЗСУ, які тримали оборону висоти Савур-Могила. Стрілець, 42-й окремий мотопіхотний батальйон «Рух Опору».

В ніч на 25 серпня оборонці Савур-Могили вийшли з оточення до села Многопілля, де Володимир приєднався до підрозділів у секторі «Б».

Загинув під час виходу колони з «Іловайського котла», на дорозі з села Многопілля до Червоносільського. Упізнаний за експертизою ДНК серед похованих під Дніпропетровськом невідомих Героїв.

26 травня 2015 року воїна поховали у звільненому від російських терористів Красному Лимані.

По смерті залишилися батьки, брат, сестра Галина, дружина, син.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 3 лютого 2017 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
  • 14 жовтня 2015-го у місті Красний Лиман відкрито обеліск на честь земляків, які загинули у районі бойових дій, де зазначено й Володимира Бражника.
  • в червні 2016 року у Лиманській ЗОШ № 4 відкрито меморіальну дошку випускникові Володимиру Бражнику.

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ