Войтер Сергій Віталійович

Войтер Сергій Віталійович
Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Сергі́й Віта́лійович Во́йтер ( , м. Лохвиця, Полтавська область, Українська РСР — Шаблон:ДС, м. Харків, Україна) — молодший сержант Збройних сил України, доброволець, учасник російсько-української війни.

Біографія

Народився 1979 року в місті Лохвиця на Полтавщині, у родині військовослужбовця. Шкільні роки пройшли на Уралі, у військовому селищі Свободний Свердловської області, що в 35 км від міста Нижній Тагіл. Навчався у місцевій середній школі № 25.

Після проходження строкової військової служби вступив до Владикавказького училища МВС. По закінченні навчання був направлений для подальшої служби в Москву, де дослужився до звання капітана внутрішніх військ (за іншими даними, служив у Головному розвідуправлінні ГШ РФ).

У 2001 році родина повернулася у Лохвицю. Того ж року одружився. Мешкав то у Лохвиці, то в Лубнах. Працював на різних роботах.

Під час російської збройної агресії проти України у 2014 році добровольцем пішов на фронт, воював у складі батальйону спецпризначення Нацгвардії «Донбас», пройшов бої за Іловайськ, бої за Дебальцеве, бої за Широкине. У квітні 2016 року демобілізувався, а у жовтні того ж року підписав контракт на військову службу в Збройних силах. Спочатку служив у 13-му окремому мотопіхотному батальйоні, незабаром перевівся до підрозділу, в який перейшли його побратими з БСП «Донбас», щоб лишатись на передовій, — у 16-й батальйон.

Молодший сержант, командир 2-го мотопіхотного відділення 1-го мотопіхотного взводу 3-ї мотопіхотної роти «Донбас» 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава» 58-ї окремої мотопіхотної бригади, військова частина А4590, м. Глухів.

Воював в районі міста Авдіївка, 2017 року разом зі своїм батальйоном вирушив на Луганщину, в район Бахмутської траси, села Кримське. Позиції роти були за кількасот метрів від окупованого Жолобка.

19 серпня 2017 року під час бою з диверсійно-розвідувальною групою противника, в районі Кримське — Жолобок, дістав тяжке вогнепальне наскрізне поранення грудної клітки з пошкодженням нирок і хребта. Тиждень боровся за життя, перебуваючи на штучній вентиляції легенів, помер 26 серпня о 7:30 в Харківському військовому шпиталі (Військово-медичний клінічний центр Північного регіону, м. Харків).

Похований 29 серпня в Лохвиці на Благовіщенському цвинтарі.

У Лохвиці залишились батьки, — Віталій Петрович та Ольга Василівна, дружина Людмила, дві доньки, — Тетяна 2000 р.н. та Анастасія 2006 р.н. На поховання приїздила сестра з Москви.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 42/2018 від 26 лютого 2018 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкового виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
• Нагороджений відзнаками та медалями: відзнака командувача військ ОК «Південь» за оборону Маріуполя, почесна відзнака «Учасник бойових дій», медаль батальйону «Донбас» «За відвагу», медаль «За оборону рідної держави», знак народної пошани «Обов'язок, виконаний із честю».
• Занесений до Книги Пошани Полтавської обласної ради (посмертно).

Джерела

• Войтер Сергій Віталійович («Лоза») // Книга пам'яті полеглих за Україну.
• Пам'ять Герою // Полтавська обласна рада, 28 серпня 2017.
• На Полтавщині ховають екс-росіянина Лозу з 58 омпбр, який помер після бойового поранення 19 серпня // «Новинарня», 28 серпня 2017.
• Сергій Войтер врятував побратимів, але потрапив під кулі ворога // «Gazeta.ua», 30 серпня 2017.
• Олег Доленко. Сергій Войтер поскандалив із командиром, який не пустив його на мінне поле // Події та коментарі, 1 вересня 2017.
• «Дуже хороший товариш і сміливий воїн» // «Зоря Полтавщини», 13 вересня 2017.