-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Дерій Олександр Вікторович

Матеріал з Разом
Версія від 19:34, 27 липня 2023, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.9.5)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Дерій
Дерій Олександр Ігорович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Олександр Ігорович Дерій — солдат Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.

Життєпис

Олександр Дерій народився 2 червня 1992 року в Полтаві. Після закінчення 9-ти класів загальноосвітньої школи № 30 м. Полтави навчався у Полтавському професійно-технічному училищі № 23. У 2011 році почав строкову службу в складі 95-тої окремої десантно-штурмової бригади ЗСУ в місті Житомирі. Протягом року брав участь у бойових діях в АТО на сході України. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну був мобілізований та перебував на передовій у складі 81-ої окремої аеромобільної бригади. Олександр Дерій обіймав військову посаду стрільця-снайпера 1-го десантно-штурмового взводу в/ч А1493. Загинув під час масованого обстрілу села Малинівки поблизу міста Гуляйполя Запорізької області 6 травня 2022 року. 1-го десантно-штурмового взводу на посаді стрілець-снайпер. Чин прощання із Олександром Дерієм та загиблими співслуживцями старшим солдатом Євгенієм Горенком, солдатами Юрій Гапулою, Сергієм Коротченком, Микитою Луговим та Дмитром Рябичем, а також старшим солдатом Євгеном Цукановим й солдатом Олександром Шинкаренком відбувся 10 травня 2022 року біля Свято-Успенського кафедрального собору Полтави. Поховали загиблого 10 травня 2022 року на Затуринському кладовищі Полтави[1][2][3][4][5][6].

Родина

У загиблого залишилися батько, два брати й дівчина з якою планував незабаром побратися.

Нагороди

  • Орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ