-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Засєкін Вадим Олександрович

Матеріал з Разом
Версія від 12:10, 23 березня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Засєкін Вадим Олександрович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Вади́м Олекса́ндрович Засє́кін (  — Шаблон:Пом Шаблон:ДС) — солдат Збройних сил України.

Короткий життєпис

Закінчив Копильську 9-річну школу, навчався у Володимир–Волинському агротехнічному коледжі, змушено покинув — захворів батько, ампутували кінцівку, Вадим перебрав господарку. Займався польовими роботами, збирав ягоди й гриби, продавав; на село по справах вивозив батька возом.

У часі війни — стрілець 51-ї окремої механізованої бригади, розвідник — добре орієнтувався на місцевості, псевдо «Джекі Чан». Стояв на блокпостах біля Сєвєродонецька, Красноармійська, Донецька.

Разом з іншими бійцями 51-ї бригади Вадим намагався на БМП прорватися з оточення під Іловайськом біля села Новокатеринівка — потрапив снаряд. Востаннє рідні змогли з ним зв'язатися 28 серпня. Вважався зниклим безвісти.

Ідентифікований за експертизою ДНК родиною та побратимами. 6 січня 2015 року воїна перепоховали у рідному селі.

Без сина лишилися батьки.

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений:

  • 17 липня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);[1]
  • весною 2015 року в Копильській школі відкрито меморіальну дошку Вадиму Засєкіну.

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukr-mil-bio-stub