-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Зеленюк Вадим Сергійович

Матеріал з Разом
Версія від 14:39, 14 липня 2023, створена ua>Yasnodark (→‎Джерела)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вадим Зеленюк
Вадим Сергійович Зеленюк
UA-OF3-MAJ-GSB-H(2015).png МайорШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Вади́м Сергі́́йович Зеленю́к (10 червня 1988, м. Красилів, Хмельницька область, Україна — 22 серпня 2022, Донецька область, Україна) — український військовослужбовець, майор спецпідрозділу «Омега» Національної гвардії України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну. Герой України (2022, посмертно).

Життєпис

Народився 10 червня 1988 року у місті Красилові на Хмельниччині.

В 2010 році закінчив факультет внутрішніх військ Київського національного університету внутрішніх справ.

Кандидат у майстри спорту з дзюдо, майстер спорту України з самбо, багаторазовий чемпіон і призер України та Європи з бойового самбо й дзюдо, чемпіон Європи з універсального бою, володар Кубку Президента України з рукопашного бою.

Майор, військовослужбовець спецпідрозділу «Омега» Північного об'єднання Національної гвардії України. Пройшов шлях від офіцера бойової штурмової групи загону спеціального призначення та боротьби з тероризмом одного з підрозділів Північного об'єднання до інструктора зі спорту І категорії групи неолімпійських видів спорту спортивної команди Клубу НГУ.

Від 2014 року постійно виїжджав на ротації виконуючи бойові завдання на сході держави.

З перших днів російського вторгнення в Україну брав участь у боях за Київщину та Донбас. Входив до складу групи, завданням якої було проведення розвідки цілей та корегування артилерійського вогню в Київській області. Далі брав участь в бойових діях на Ізюмському напрямку, де разом із побратимами врятував життя військовослужбовця 95 ОДШБр, який з надтяжкими пораненнями, протягом трьох діб, знаходився на залишених позиціях в оточенні ворога. Одним із прикладів мужності Вадима є знищення більше чотирьох одиниць бронетанкової техніки та піхоти в одному з населених пунктів в Ізюмському напрямку. Після того був Сєвєродонецьк, де він разом із побратимами, звільнив, зачистив та утримував визначений рубіж, знищивши велику кількість ворога та взявши в полон шістьох ворогів. Був нагороджений медаллю «За військову службу Україні» (22.07.2022).

Загинув 22 серпня 2022 року під час відбиття чергового наступу ворога на околицях м. Авдіївки (за іншими даними — поблизу м. Красногорівки), при цьому власноруч знищив дві одиниці ворожої техніки та піхоту[1][2][3][4][5].

Похований 26 серпня 2022 року в селі Пилипи Красилівського району на Хмельниччині[6].

Залишились батьки та сестра[7].

Нагороди

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (6 жовтня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[8].
  • Медаль «За військову службу Україні» (22 липня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[9].

Вшанування пам'яті

Шаблон:Розширити розділ

Дивіться також

Джерела

Посилання

Примітки

Шаблон:Ukr-mil-bio-stub Шаблон:Герої України

Шаблон:Учасники РУВ