-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Коцюк Руслан Володимирович

Матеріал з Разом
Версія від 14:43, 5 березня 2023, створена ua>Максим Огородник (→‎Вшанування)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Руслан Володимирович Коцюк
UA-OF1-SLT-GSB-H(2015).png Старший лейтенантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Руслан Володимирович Коцюк (3 травня 1978, с. Джурин Чортківського району Тернопільської області — 29 серпня 2014, під Іловайськом Донецька області) — український військовик, старший лейтенант, командир взводу розвідки 3-го батальйону 51-ї окремої мехбригади (Володимир-Волинський).

Життєпис

До мобілізації ремонтував телефони і телевізійну техніку.

Мобілізований до лав Збройних сил України 11 квітня 2014 року. Вишкіл проходив у військовій частині у Володимирі-Волинському. Наприкінці травня направлений до Іловайська. Останній раз виходив на зв'язок 28 серпня, перебуваючи під Іловайськом. З того часу рідні бійця кинули всі сили, щоб знайти його.

Загинув 29 серпня 2014 під час прориву з оточення під Іловайськом (Донецька область).

Спочатку герой був похований на військовому кладовищі у селищі Кушугум під Запоріжжям поряд з ішими своїми бойовими побратимами, тіла яких не вдалося розпізнати. Дружина чотири рази робила ДНК-аналіз та кожен раз результат був негативним. Його прізвище навіть числилося у списку полонених. Ступінь рідності визначено судмедекспертами за відповідним матеріалом ДНК-експертизи доньки, підтвердження рідні отримали 16 березня.

Перепохований у рідному селі 20 березня 2015 року. Панахиду в катедральному собор верховних апостолів Петра і Павла у Чорткові відслужили єпарх Бучацької єпархії УГКЦ Владика Дмитро Григорак і чортківські священики.

Батьки Руслана передчасно пішли з життя. Залишилася дружина Іванна і двоє дітей — 5-річна донька Марічка і 15-річний син Ігор.

Нагороди

Вшанування

3 вересня 2018 року на фасаді Джуринської загальноосвітньої школи відкрито меморіальну дошку Русланові Коцюку[3].

Меморіальна дошка Героєві на фасаді Джуринської школи.

Див. також

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Посилання

Шаблон:Tern-bio-stub Шаблон:Учасники РУВ