-

Сьогодні 23 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Лисиченко Олександр Миколайович

Матеріал з Разом
Версія від 00:59, 10 квітня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 6; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.7)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лисиченко Олександр Миколайович
Шаблон:Wikidata/p373

Лисиче́нко Олекса́ндр Микола́йович (Шаблон:Н , м. Маріуполь, Донецька область, Українська РСР — Шаблон:Пом Шаблон:ДС, с. Лизогубівка, Харківський район, Харківська область, Україна) — пілот авіаційної ескадрильї спеціального призначення на вертольотах Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

Життєпис

Народився 1977 року в місті Маріуполь на півдні Донеччини. Мешкав у м. Ніжин (Чернігівська область).

Пілот авіаційної ескадрильї спеціального призначення на вертольотах Спеціального авіаційного загону Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Загін базувався в Ніжині, колишня військова частина Д0170.

Загибель

Загинув під Харковом в районі села Лизогубівка в результаті падіння гелікоптера Мі-8Т, що слідував за маршрутом Ніжин — Чугуїв для забезпечення перевезення особового складу й гуманітарної допомоги в зоні проведення антитерористичної операції. Близько 10:00 вийшов останній раз на зв'язок і зник з радарів. 22 червня о 06:45 пошуково-рятувальні сили ДСНС виявили місце катастрофи у лісосмузі на території Зміївського району, через негоду його шукали майже добу; гелікоптер розбився та згорів, весь екіпаж загинув: командир екіпажу підполковник Руслан Редькін, штурман Олександр Лисиченко і бортінженер Володимир Михайлик[1][2][3].

23 червня тіла загиблих льотчиків доставили на аеродром Ніжина, на злітній смузі відбулось прощання[4][5]. Похований в Маріуполі.

Вдома залишилися дружина Онищенко Наталя Олексіївна та двоє синів, Онищенко Владислав 2004 р.н. і Лисиченко Дмитро 2010 р.н. Наталя служить у Ніжині в Спеціальному авіаційному загоні на посаді інструктора парашутно-десантної підготовки — укладача парашутів пошуково-рятувальної і парашутно-десантної служби.

Нагороди

15 липня 2014 року Указом президента України № 593/2014 від 15.07.2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[6].

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ