-

Сьогодні 26 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Попов Олег Валерійович

Матеріал з Разом
Версія від 00:09, 31 січня 2023, створена ua>BunykBot (Виправлена суміш розкладок)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Попов Олег Валерійович
UA-OR1-REC-GSB-H(2015).png СолдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Оле́г Вале́рійович Попо́в (, с. Низове, Новоархангельський район, Кіровоградська область, Україна — Шаблон:ДС, смт Талаківка, Кальміуський район м. Маріуполь, Донецька область, Україна) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Біографія

Народився 1997 року в селі Низове на Кіровоградщині. Закінчив Кальниболотську загальноосвітню школу в сусідньому селі Кальниболота. Продовжив навчання в Торговицькому професійно-технічному училищі за спеціальністю механізатора.

Під час російської збройної агресії проти України вступив на військову службу за контрактом.

Солдат, старший оператор протитанкового відділення протитанкового кулеметного взводу 2-ї мотопіхотної роти 9-го окремого мотопіхотного батальйону «Вінниця» 59-ї окремої мотопіхотної бригади, військова частина А2896.

24 серпня 2017 року о 23:45, під час обстрілу взводного опорного пункту зі стрілецької зброї в районі смт Талаківка на Маріупольському напрямку, дістав наскрізне кульове поранення голови. Було надано екстрену медичну допомогу, але під час евакуації до медичного закладу, о 00:06 25 серпня, Олег помер[1][2].

Похований 27 серпня на кладовищі села Низове[3].

Залишилися батьки, молодший брат і сестра.

Нагороди та вшанування

  • Указом Президента України № 363/2017 від 14 листопада 2017 року, за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов'язку, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[4].

Примітки

Шаблон:Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ