-

Сьогодні 25 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Пушкарук Олег Вікторович

Матеріал з Разом
Версія від 08:20, 25 березня 2022, створена ua>InternetArchiveBot (Виправлено джерел: 4; позначено як недійсні: 0.) #IABot (v2.0.8.6)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олег Пушкарук
UA-OR5-SGT-GSB-H(2015).png СержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Оле́г Ві́кторович Пушкару́к (Шаблон:Н 1 лютого 1969, Нововолинськ, Волинська область — 9 травня 2018, Золоте, Попаснянський район, Луганська область, Україна) — український військовик, учасник війни на сході України, головний сержант 9-ї роти 3-ї батальйонно-тактичної групи 14-ї окремої механізованої бригади Збройних сил України. Лицар Ордена «За мужність» III ступеня, Почесний громадянин Нововолинська.

Життєпис

Олег Пушкарук народився 1 лютого 1969 року в Нововолинську. До 4 класу навчався у школі-інтернаті Нововолинська, потім мешкав у тітки в селі Старий Загорів, навчався у місцевій школі. У 1986 році закінчив Нововолинське СПТУ № 11 за фахом «фрезерувальник». Був призваний на військову службу, яку він проходив у 80-му учбовому центрі ракетних військ, у місті Котовськ Одеської області. Після демобілізації працював на ливарному заводі начальником вантажопідйомного обладнання.

Військовий шлях

Восени 2014 року Олег Пушкарук став добровольцем 1-го батальйону територіальної оборони «Волинь». У складі батальйону «Волинь» брав участь у бойових діях в районі селища Малоорлівка та на підступах до окупованого Кіровського.

25 липня 2016 року підписав контракт та продовжив службу у 9-й роті 3-ї батальйонно-тактичної групи 14-ї окремої механізовананої бригади[1].

Обставини загибелі

Загинув близько 4-ї години ранку 9 травня 2018 року під час відбиття атаки ворожої ДРГ на позиції ЗСУ поблизу міста Золоте Попаснянського району на Луганщині.

Похований 13 травня 2018 року на старому цвинтарі Нововолинська[2][3].

Сім'я

Залишились дружина Тамила та двоє синів (2016 та 2013 р.н), та син від попереднього шлюбу[4].

Нагороди

  • Орден «За мужність» III ступеня (18 квітня 2019) — нагороджений посмертно «за особисті заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, мужність і самовіддані дії, виявлені під час виконання службового обов'язку»[5].
  • Почесний громадянин Нововолинська (21 серпня 2018)[6]

Примітки

Посилання

Шаблон:Учасники РУВ