-

Сьогодні 22 листопада 2024 року. Як допомогти й отримати допомогу під час війни

Сідлецький Сергій Юрійович

Матеріал з Разом
Версія від 16:31, 19 червня 2023, створена ua>Nina Shenturk (уточнення, джерела)
(різн.) ← Попередня версія | Поточна версія (різн.) | Новіша версія → (різн.)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сідлецький Сергій Юрійович
UA-OR4-CPL-GSB-H(2015).png Молодший сержантШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Шаблон:Однофамільці Сергі́й Ю́рійович Сідле́цький (, Бердичів, УРСР, СРСР — Шаблон:ДС, Донецька область, Україна) — молодший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Один із «кіборгів».

Життєвий шлях

Закінчив бердичівську загальноосвітню школу ім. Т. Г. Шевченка. Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ. Призваний за мобілізацією 20 березня, молодший сержант 4-ї роти 95-ї окремої Житомирської аеромобільної бригади, старший навідник.

13 травня 2014 року підрозділ 95-ї бригади, до складу якого входив Сергій Сідлецький, потрапив у засідку проросійських бойовиків під селом Октябрське неподалік Краматорська. Тоді загинуло 7 десантників, 9 дістали поранення та контузії. Контузії зазнав і Сергій, проте від госпіталізації відмовився.


Під час оборони Донецького аеропорту патрульний загін Сергія Сідлецького також зазнав обстрілу бойовиків. Бронетранспортер, у якому пересувались українські захисники, потрапив під шквальний обстріл з ручного гранатомета. Один з пострілів пробив броню і кумулятивний струмінь заряда пропалив тіло Сергія наскрізь. Температура займання була настільки високою, що тіло бійця побратимам доводилось гасити чотири рази[1].

Поховали героя в Гришківцях Бердичівського району. По смерті захисника залишилась дружина та маленький син. Сергій Сідлецький — один з героїв фільму про війну «На передовій».

Нагороди та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 14 березня 2015 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[2]
  • на стіні будинку, де проживав Сергій, встановлено меморіальну дошку його честі

Примітки

Джерела

Шаблон:Учасники РУВ Шаблон:Ukraine-mil-bio-stub

  1. «Одного нашого задушили, іншого спалили — ось із ким ми воюємо», — «Аскольд» // АД 242. Історія мужності, братерства і самопожертви. — Х.: Клуб Сімейного Дозвілля, 2016. — С. 75—76. — 352 с. — ISBN 978—617—12—0097—5
  2. Шаблон:УПУ