Теперик Андрій Сергійович

Андрій Теперик
Старший солдатШаблон:Категорія тільки в статтях
Шаблон:Wikidata/p373

Андрі́й Сергі́йович Тепе́рик ( року, с. Мартове, Печенізький район, Харківська область — Шаблон:ДС року, сел. Золоте-3, Сєвєродонецький район, Луганська область) — старший солдат, стрілець-снайпер 1-го механізованого взводу 2-ї механізованої роти 1-го механізованого батальйону 92-ї окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Із життєпису

Здобув фах плиточника в ліцеї будівельних технологій. Дідусь був військовим, дядько — від початку війни на фронті. Військовий вишкіл проходив у навчальному центрі «Десна», після чого уклав трирічний контракт із збройними силами.

Учасник Антитерористичної операції та Операції об'єднаних сил на території Донецької та Луганської областей з 2017 року. Другий контракт підписав у 2020 році.

Загинув 10 квітня 2021 року, близько 23 години, біля селища Золоте-3, під час ворожого снайперського обстрілу позицій Збройних сил України.

Похований 14 квітня у рідному Мартовому. Залишились батьки та малолітня сестра.

Нагороди та вшанування

• Указом Президента України № 202/2021 від 20 травня 2021 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Див. також

• 92-га окрема механізована бригада (Україна)
• Втрати 92-ї окремої механізованої бригади
• Втрати силових структур внаслідок російського вторгнення в Україну (з січня 2021 року)

Джерела

• 14 загиблих героїв квітня 2021-го — їхні обличчя та історії
• Загиблі герої квітня. Хто вони
• Загиблі герої квітня 2021: найбільші бойові втрати за два роки